В історії із похованням Олександра Олеся у Празі передусім вражає фото – порожня, а від того страшна могила відомого українського поета, крім того, батька Олега Ольжича, теж поета і одного з визначних діячів національно-визвольного руху періоду Другої світової війни. Така ж, не менш страшна світлина, може прийти із нідерландського Роттердама, де похований відомий державний і політичний діяч, перший голова ОУН Євген Коновалець.
Ситуація із його могилою дуже схожа на ту, що склалася з похованням Олександра Олеся. Але перед тим невеликий історичний екскурс. Євген Коновалець трагічно загинув у травні 1938 року від рук більшовицького агента Павла Судоплатова. Ліквідація голови ОУН стала результатом спланованої спецоперації НКВС, якою безпосередньо керував очільник СРСР Йосип Сталін. Ставилася мета обезглавити і паралізувати український національно-визвольний рух, який тоді репрезентувала Організація українських націоналістів в особі свого лідера – Євгена Коновальця.
Крім того, на той час постать Коновальця ототожнювалася із державністю України часів Української народної республіки, яку жорстоко придушила більшовицька Росія. Отже, вбивством Коновальця НКВС також намагалася знищити усе, що символізувало одну із яскравих сторінок державності українського народу.
На похорон Коновальця до Роттердама з’їхалася майже вся тодішня еліта нації. Вже тоді всі розуміли, що цьому місту в далеких Нідерландах судилося бути своєрідною “українською Меккою”, місцем, яке притягуватиме до себе не одне покоління патріотів. Так і сталося. Могила провідника ОУН лишається не лише місцем поховання видатного українця, а й місцем, що символізує цілий етап боротьби українського народу за свою незалежність. Кожен українець, якого доля закинула до Роттердаму, має за обов’язок і за честь прийти на могилу героя, квітами і молитвою вшанувати його пам’ять.
Одна суттєва деталь. Могила Євгена Коновальця у Роттердамі завжди вважалася тимчасовою, оскільки присутні на похоронах присягалися, що як тільки буде відновлена державна незалежність України, його прах перепоховають на рідній землі. Як бачимо, до цього часу обіцянка не виконана, хоч незалежна Україна вже існує понад 25 років.
Проте це не означає, що для цього нічого не робилося. На початку 90-х це питання вперше на державному рівні озвучив тодішній голова ОУН Микола Плав’юк, який звернувся до МЗС України з проханням розпочати заходи із перепоховання Євгена Коновальця. З різних причин йому не вдалося реалізувати цю ідею. Будемо відверті, на той час політична кон’юнктура в Україні не дозволяла це зробити, зокрема, у Києві, де міська влада не знала Коновальця, не розуміла його історичної ваги і не відчувала обов’язку гідно його пошанувати.
Усі роки незалежності могилою Коновальця у Роттердамі опікується “Стрілецька громада” Канади, яка справно сплачує оренду землі на місцевому цвинтарі. У свій час саме голова ОУН заснував “Стрілецьку громаду” під час свого візиту до Канади із США. На сьогодні “Стрілецька громада” – це патріоти України, але це люди вже похилого віку. Приклад Праги показує, що несвоєчасна сплата орендної плати, навіть з об’єктивних причин, призводить до появи правових підстав для демонтажу могили. Тож поховання Євгена Коновальця у Роттердамі може спіткати доля могили Олександра Олеся.
Минулого року, коли відзначалося 125-річчя від дня народження Євгена Коновальця, ОУН, Український інститут національної пам’яті, МЗС України, а також народний депутат Ігор Насалик вживали заходів, щоб перепоховати засновника ОУН. Але поки що це не дало результатів. Минає час, та, фактично, нічого не відбувається.
Тим часом у цьому році на державному рівні відзначатиметься важливий ювілей – 100 років з часу початку Української революції та проголошення Української народної республіки.
Постать Євгена Коновальця у цьому контексті стоїть в одному ряду із Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою. Як почуватимуться українці і Україна, якщо під час цих відзначень виникне проблема аналогічна подіям у Празі? Таке не можна допустити! Але суть не в тім. Просто настав час, коли Українська держава має подбати про своїх синів і доньок так, як вони подбали про те, щоб ця держава відбулася.
Історія з похованням Олександра Олеся має стати уроком – зволіканню в такому питанні не може бути виправдань. Питання гідного вшанування героїв, які поховані за межами своєї Батьківщини, має бути одним із головних у порядку денному сучасної України, що знову бореться за свою незалежність і саме своє існування.
Богдан Червак, Голова ОУН