З журбою радість обнялася. Автор славетних “Солов’їв” спочив у рідній землі

Сьогодні додому, в Україну, в рідну землю повернувся прах відомого українського поета Олександра Олеся та його дружини Віри.

Майже сто років тому вони вимушено полишили Україну, проте поет не покидав мрій про рідну “землю обітовану”.

І от, після скандальної історії з вимушеною ексгумацією у Празі прах поета сьогодні, в День пам’яті Героїв Крут, нарешті знайшов спочинок на Батьківщині.

Спершу у Володимирському соборі Патріарх Київський Філарет у співслужінні  з більш як десятьма ієрархами відправляє панахиду-прощання з ними. За участю Президента України Петра Порошенка, його дружини, віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка, міністра культури Євгена Нищука, численних чиновників і сотень українців, які прийшли віддати шану.

Після обіду цього ж дня подружжя Кандиб – Олеся і його дружину – на Лук’янівському кладовищі зустрічає духовий оркестр гімном Українських січових стрільців “Ой у лузі червона калина…”.

 

Міністр культури Євген Нищук першим береться до слова і зазначає, що окрім Олеся та його дружини на плиті значиться ще одне ім’я — їх сина Олега Ольжича, тому вшанувати сьогодні годиться усю сім’ю.

На “Алеї почесних поховань” зустрічаємо дружину онука Олександра Олеся, Ольгу Кандибу. Вона перепрошує всіх присутніх за своє хвилювання і пояснює, що для всієї родини примусова ексгумація подружжя стала шоком.

“Я думаю, що не важко уявити собі шок, який сьогодні пережила родина у зв’язку з тим, що сталося з прахом Олександра Олеся і Віри. Може це якраз той випадок, коли не було би доброго, якби не сталося злого, нарешті Олександр Олесь повернувся в Україну. Думаю, що це було його найбільше бажання прижиттєве – бути знову в Україні, бо як ми всі добре пам’ятаємо, він писав , що немає сонця, і немає щастя ніде, окрім рідного краю”, – зазначила Ольга Кандиба. Пізніше в коментарі журналістам вона пояснює, що її сім’я не знала про ситуацію, яка спричинила вимушену ексгумацію, отож це стало несподіванкою для всіх. Жінка запевняє, що для “сина покійного чоловіка, який доглядав це поховання в Чехії і вирішив там перепоховати свого батька, була окрема ділянка, де він зміг би поховати родича, проте він зробив так, як зробив”.

Коментуючи вимушене перепоховання відомого українського діяча, тимчасово повірена у справах Посольства Республіки Чехія Зденька Цаісова зазначає, що Чеська Республіка дуже шанує особистість поета Олександра Олеся, який, як і десятки тисяч видатних українців, знайшов свою домівку, прихисток у міжвоєнній Чехословаччині, що тоді була вільною демократичною країною і могла захистити українців.

У пам’ятних промовах ніхто нікого не звинувачує, а про Олеся згадують як про борця і великого сина України. Українська співачка Марія Бурмака каже, що “прах Олеся звичайно ніхто б не тривожив в Чехії, якби не сталася така ситуація, але це життя. Ті герої, які дорогі нам, не обов’язково дорогі всім іншим, і це також треба враховувати. Сталося так, як сталося. Ані звинувачувати, ані якимось чином дорікати комусь не маємо права, ми можемо лише подякувати тому чоловікові, який оплачував стільки років цю могилу. Прах Олеся тут, і це найголовніше”. Співачка зізнається, що пісні на вірші поета допомогли їй здобути перемогу в багатьох конкурсах, зокрема з ними Бурмака перемагала на фестивалі “Червона рута”.

Нащадки поета заповіли, щоб перепоховали Олеся саме в Києві, а не на його рідній Сумщині. Проте в останню путь подружжю привезли у спеціальній капсулі грудку землі з рідного міста поета –  Білопілля. На ній написані рядки з вірша поета “Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив”. Добровольці ОУН, що воюють на Сході України, накрили труну поета українським прапором.

На цвинтарі в останню дорогу родину Кандиб проводжають відомий письменник Дмитро Павличко, голова ОУН Богдан Червак, український поет Григорій Булах, члени сумської громади в Києві, мер міста Білопілля та всі охочі. Павличко закликає українців відвідувати місце, де був похований Олесь, і не дати змоги Празі забути, хто такий Олександр Олесь. А також додає: “Не дбаймо, щоб ми всіх українців отак перевозили сюди, в Україну. Ми повинні ходити до інших народів і показувати, що ми пам’ятаємо, де лежать видатні діячі з України в Японії, Канаді, Росії”…

Урочисте перепоховання завершується традиційною панахидою і молебнем. Труну опускають під Гімн України, але люди розходяться не відразу і після завершення офіційних урочистостей продовжують лунати патріотичні пісні.

Катерина Завада, КИЇВ

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>