Час: 25 лютого, 13.00

Місце: перетин вулиць О. Теліги та Мельникова (на території Бабиного Яру)

 Учасники відкриття:

 Павло Розенко – Віце-прем’єр-міністр України

Віталій Кличко  – Київський міський голова

Євген Нищук – Міністр культури України

Володимир В’ятрович – Голова Українського інституту національної пам’яті

Богдан Червак – Голова ОУН, перший заступник голови Держкомтелерадіо

Сергій Кот – Голова Правління Фундації імені Олега Ольжича

 Під час заходу відбудеться освячення пам’ятника духовенством УПЦ КП. Пам’ятник встановлено за підтримки Міністра культури України Євгена Нищука та Київського міського голови Віталія Кличка. Автори скульптурної композиції: Олександра Рубан, Віктор Липовка та Іван Єршов.

 Українська поетеса, публіцистка, діячка ОУН Олена Теліга присвятила своє коротке життя боротьбі за Україну. Вона народилася під Москвою, зростала й формувалася у російському середовищі, хоча батьки не цуралися свого українського походження. До Києва уперше переїхала з родиною, коли тут вирувала Українська революція. Батько Олени Іван Шовгенів очолив департамент водних, шосейних і ґрунтових доріг міністерства шляхів Української Народної Республіки, старший брат пішов добровольцем до Армії УНР.

 Після поразки національно-визвольної боротьби була еміграція й активна участь у громадському, культурному й політичному житті українських емігрантів у Подєбрадах, Празі, Варшаві, Кракові. Саме в еміграції остаточно викристалізувалося українське “я” Олени Теліги, а також відбулося її становлення як літератора.

 А далі почалася Друга світова війна й новий – найбільш відомий – етап у житті поетеси. У жовтні 1941 року в складі похідної групи ОУН Олена Теліга прибула до окупованого гітлерівцями Києва. Вона одразу ж береться за організацію літературного життя: очолює Спілку українських письменників і редагує літературно-мистецький альманах “Літаври”. Активна націєтворча робота оунівців йшла врозріз із політикою окупаційної німецької адміністрації. У грудні 1941-го відбулися перші арешти серед націоналістів. Олену Телігу разом із чоловіком Михайлом арештували 9 лютого 1942 року й розстріляли того ж місяця у Бабиному Яру.

 Поетесу попереджали про можливий арешт, але вона навідріз відмовилася тікати з міста: «Коли поети пишуть про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюють та шлють на небезпеку інших, то як можуть самі цього не робити?… Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити».

 Пам’ятник Олені Телізі встановлено на виконання Указу Президента України “Про відзначення 100-річчя від дня народження Олени Теліги” та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.02.2015 №144. А також за рішенням Оргкомітету із підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру.

 Довідка:

 Олена Теліга народилась 21 липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній, білорусько-українській родині Шовгенівих. 1918 року сім’я Шовгенівих переїздить до Києва. Олена навчається у жіночій гімназії.

 1920 року батько і старший брат Олени опиняються в еміграції. Олена з матір’ю та молодшим братом покидають окупований більшовиками Київ 1922-го.

 Із липня 1922-го родина Шовгенівих разом проживала у Подєбрадах (Чехословаччина). Тут Олена входить у середовище молодих українських поетів та інтелектуалів. Знайомиться з Леонідом Мосендзом, Євгеном Маланюком, Юрієм Дараганом, Василем Куриленком, Наталією Лівицькою-Холодною, Оксаною Лятуринською, Олегом Штулем.

 Із 1923 року навчається на історико-філологічному відділенні Українського педагогічного інституту ім. Драгоманова у Празі. У цей період розпочалася її літературна діяльність. 1926 року Олена  виходить заміж за українського емігранта з Кубані, студента  Української господарської академії в Подєбрадах Михайла Телігу.

 1929 року після смерті матері Олени подружжя переїздить до Варшави. Тут Олена Теліга вчителює і стає постійним автором редагованого Дмитром Донцовим львівського “Вістника”. Із 1939-го – у Кракові. Олена цікавиться діяльністю Організації українських націоналістів ще у Варшаві, а в Кракові вступає до ОУН, працює в культурній референтурі, якою керував Олег Ольжич. Готує тексти листівок та відозв, які надсилаються до України.

 1941-го у складі похідної групи ОУН разом із Уласом Самчуком вирушає до окупованої нацистами України. Кінцева зупинка – Київ. Тут вона очолює Спілку письменників та редагує літературно-мистецький додаток до газети “Українське слово” – журнал “Літаври”.

 Точна дата розстрілу Олени Теліги у Бабиному Яру невідома. Її соратник О. Штуль-Жданович вважав, що вона загинула 13 лютого, за іншими даними це сталося 21 лютого. Саме 21 лютого із 1992 року є днем вшанування пам’яті Олени Теліги у Бабиному Яру українською громадськістю.

 Твори Олени Теліги окремими збірками були надруковані після її смерті: “Душа на сторожі” (1946), “Прапори духа” (1947), “О.Теліга: Збірник” (1977), “Полум’яні вежі” (1977).

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>