ЗВЕРНЕННЯ
щодо загрози невиконання Указу Президента про відзначення 100-літнього ювілею Української революції та необхідності захисту Будинку Центральної Ради

02.06.2017 м. Київ

У рік відзначення в Україні столітнього ювілею революційних подій 1917 року склалася вкрай тривожна ситуація із одним найважливіших історичних об’єктів Української революції 1917-1921 років, будівлею-колискою модерної української державності – Будинком Центральної Ради. З ним відбуваються дивовижні оборудки, які викликають питання про їх доцільність та законність.
Будинок як пам’ятка історії охороняється державою і перебуває в управління влади міста Києва. Оперативне управління ним здійснює комунальне підприємство «Київський міський будинок учителя». Нині в будинку крім відповідального орендаря комунального підприємства «Будинок учителя», перебувають відомі державні музейні установи «Музей Української революції 1917–1921 років» та Музей педагогіки України, філія Педагогічної бібліотеки ім. Сухомлинського, а також кілька приватних і напівприватних хореографічних установ.
Складається враження, що за останні роки, особливо при новому керівництві, робиться все, щоб довести будинок до аварійного стану, а далі за відомою схемою – приватизація і перетворення споруди або її частини в новий торгово-розважальний центр. Вже декілька місяців, як керівництво Будинку учителя намагається обмежити доступ до приміщень під сумнівним приводом їх загрозливого стану.
Зазначимо, що декілька років тому гараж Будинку Центральної Ради/Будинку учителя в результаті реконструкції перетворився на велике приміщення і був проданий з ознаками порушення законодавства та ще й за неринковою ціною. Трохи раніше було надано дозвіл на будівництво 20-поверхового бізнес-центру у дворі Будинку. Під тиском громадськості процес було призупинено, але дозвіл на будівництво досі не скасовано.
Остання новація керівництва Будинку учителя – створення музею дитинства – сама по собі виглядає досить дивно. Виникає питання: чи не з’являться нові «дитинолюбні» приватні інвестори, які насправді мають намір приватизувати приміщення будинку?
У середовищі експертів та громадськості висловлювались побоювання, що споруду буде доведено до «ручки», обидва музеї і бібліотеку буде виселено, а приміщення приватизовані.
І ось в останні дні травня Департамент комунальної власності КМДА надіслав припис Музею Української революції 1917-1921 років, Музею педагогіки України, філії Педагогічної бібліотеки ім. Сухомлинського та профспілковій організації вчителів щодо виселення з приміщення Київського міського будинку вчителя до листопада 2017 року у зв’язку з реконструкцією.
В результаті виникає щонайменше загроза зриву виконання указу Президента України П. Порошенка «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917 – 1921 років» від 22.01.2016 № 17/2016. У пункті 4 цього документу визначено, що в межах «дальшого розвитку Музею Української революції 1917 – 1921 років Національного музею історії України, … розширення сучасної експозиції та можливого відтворення меморіальних кабінетів Голови Центральної Ради Української Народної Республіки М. Грушевського та першого голови уряду Української Народної Республіки В. Винниченка в історичній будівлі Української Центральної Ради (м. Київ, вул. Володимирська, 57)». Виконання цього пункту Указу потребує часу на формалізацію приєднання приміщення колишнього кабінету М. Грушевського (к.202) та колишнього кабінету В. Винниченка (к.201) до експозиційного залу Музею Української революції 1917-1921 років (к. 203), а також на ремонтні роботи та побудову експозиції меморіальних кабінетів.
Готуючись до реалізації «відтворення меморіальних кабінетів Голови Центральної Ради Української Народної Республіки М. Грушевського» в межах святкування 150-річного ювілею М. Грушевського «Музей Української революції 1917-1921 років НМІУ провів велику і копітку роботу з наукового забезпечення питання музеєфікації кабінетів М. Грушевського та В. Винниченка і готовий при вирішенні формальностей приступити до самого процесу створення меморіальної експозиції в автентичному приміщенні, де працювали Голова УЦР та голова Генерального секретаріату.
Будинок Центральної Ради є не просто пам’ятником архітектури, а знаковим місцем для української державності. Тому ставлення до нього держави і органів місцевого самоврядування є маркером реального, а не декларативного ставлення до національної пам’яті та культурної спадщини.
Ставлення до національної історії на прикладі Будинку Центральної Ради столиці заслуговує на осуд, якщо і не справжній суд.
У зв’язку з цим ми закликаємо Президента України П. Порошенка та міського голову Києва В. Кличка:
1) взяти під контроль здійснення реконструкції Будинку Центральної Ради, забезпечити збереження його історично значимих інтер’єрів та гарантувати збереження у комунальній формі власності всіх його приміщень;
2) забезпечити доступ до Музею Української революції 1917-1920 рр. для відвідувачів під час реконструкції Будинку учителя та виконання пункту Указу Президента щодо розширення його площі та музеєфікації кабінетів голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського та голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка;
3) надати Будинку Центральної Ради статус Національного історико-культурного центру «Будинок Української Центральної Ради».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *