В річницю уродин засновника Організації Українських Націоналістів полковника Євгена Коновальця в Києві “Свобода” організувала святковий концерт соліста гурту “Тінь Сонця” Сергія Василюка. Участь у заході взяв лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок, народний депутат-свободівець Андрій Іллєнко, директор Науково-дослідного інституту українознавства Богдан Галайко, директор Держкіна Пилип Іллєнко, кандидат історичних наук Євген Костюк, очільник ОУН Богдан Червак, активісти та прихильники націоналістичного руху.
14 червня ‒ особлива дата в календарі національної пам’яті. Саме в цей день 1891 року у селі Зашкові, що на Львівщині, народився Євген Коновалець ‒ один із провідних діячів українського націоналістичного руху. Саме з цією яскравою, сильною і харизматичною особистістю пов’язано становлення та остаточне організаційне оформлення українського націоналістичного руху. Вплив Коновальця на історію української національно-визвольної боротьби важко переоцінити. Щоб зрозуміти масштаб діяльності Провідника, варто зупинитися на базових віхах його життєвого шляху.
Молодий Коновалець здобув блискучу освіту: закінчив Українську академічну гімназію, після цього навчався на юридичному факультеті Львівського університету, згодом став студентом Віденського університету. Вже у студентські роки виразно проявляється активна громадська позиція Євгена Коновальця, його прагнення прислужитися Україні, бути у перших лавах борців за її державність. Успішно опановуючи навчальний матеріал в університетських аудиторіях, Євген встигає активно працювати у лавах Студентського союзу, товариства “Січ”. Також молодий патріот пише статі у часописі “Молода Україна”, який базувався на національно-патріотичних позиціях.
Під час Першої світової війни Коновалець відзначився у боях проти військ Російської імперії у лавах Легіону Українських Січових Стрільців. Під час жорстокого бою на горі Маківка у 1915 року, де загони УСС героїчно билися з переважаючими силами ворога і виявили яскраві та масові приклади героїзму, Євген Коновалець потрапляє до полону. Утім, навіть жорстокі умови табору для військовополонених не зламали націоналіста. Він веде активну роботу серед українських бранців, формуючи з них ядро майбутніх військ визвольних змагань. У 1917 році у Києві Коновальцем було сформовано корпус Січових Стрільців, який вів запеклі бої проти більшовицьких військ. Полковник армії Української Народної Республіки Євген Коновалець здійснив багато успішних військових операцій, завдав жорстоких поразок червоним окупантам. Утім, сили були нерівними, і в цьому немає провини полковника Коновальця: стікаючи кров’ю, відчайдушно відбиваючи атаки переважаючих сил ворога, українські вояки змушені були спокутувати фатальні помилки керманичів Української Центральної Ради, які у 1917 році виявили злочинну бездіяльність у сфері військового будівництва і безглуздо втратили унікальний шанс сформувати чисельну українську армію.
Після поразки Визвольних змагань Коновалець не втрачає віри в перемогу, він скликає 1920 року у Празі з’їзд українських старшин, на якому було створено Українську Військову Організацію (УВО). Фактично, упродовж 1920-х років ця організація була ядром українського національно-патріотичного руху. Маючи широкий діапазон діяльності: від силових акцій до просвітницької роботи, УВО чинила шалений (і головне ‒ успішний!) опір полонізації західноукраїнських земель, поширювала діяльність і на Наддніпрянщину.
У 1929 році завдяки титанічним зусиллям Євгена Коновальця відбувається консолідація націоналістичного руху: на базі кількох розрізнених організацій була створена потужна та монолітна Організація Українських Націоналістів (ОУН). На Першому конгресі ОУН полковника Коновальця було обрано Головою цієї організації. Під керівництвом вождя, авторитет якого був беззаперечним, ОУН стрімко нарощувала свою потугу упродовж 1930-х років, впливаючи на всі сторони життя західноукраїнських земель. Резонансні силові акції, масштабні пропагандистські кампанії, кропітка та системна просвітницька робота ‒ все це зробило ОУН вагомим фактором впливу на окупованих українських землях.
Активна діяльність Коновальця по консолідації національно-патріотичних сил та його стратегічний курс на створення Української Самостійної Соборної Держави викликали занепокоєння не лише у польських, але й у совєтських владних колах. Полковник Коновалець неодноразово робив спроби збудувати агентурну мережу на окупованих більшовицьким режимом українських землях. Відчуваючи у Коновальці смертельно небезпечного і могутнього ворога, більшовицьке керівництво наказало вбити його. Але, хоча 25 травня 1938 року Євген Коновалець був підступно вбитий совєтським агентом Судоплатовим, своєї стратегічної мети червоні тирани не досягли. Організований український націоналістичний рух продовжував набирати силу. Дійсно, через два роки після загибелі Коновальця відбувся розкол ОУН, неодноразово траплялися конфлікти та непорозуміння. Але титанічна постать Євгена Коновальця залишалася тим моральним орієнтиром, на який рівнялися націоналісти. Прапор визвольної боротьби підняли Степан Бандера і Роман Шухевич, приклад життя, яке було жертовним служінням нації, надихав сотні тисяч героїв ОУН-УПА, надихає Коновалець і тисячі сучасних націоналістів. І нині немеркнучою зорею нам є заповіт полковника Коновальця: “…уміння ставити вище добро Нації і Організації над свою особу; супроти ворогів ‒ безоглядність; супроти громади ‒ усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В Організації ‒ щирість, не плазунство, а критика ‒ для добра Організації, а не особистих амбіцій. Ми даємо новий почин і мусимо внести нові методи праці на українських землях…
Євген Костюк