Президентові України

ПОРОШЕНКУ Петру Олексійовичу,

Прем’єр-міністрові України

ГРОЙСМАНУ Володимиру Борисовичу,

Міністрові юстиції України

ПЕТРЕНКУ Павлу Дмитровичу

 

ЗВЕРНЕННЯ

 

Шановний Петре Олексійовичу!

Шановний Володимире Борисовичу!

Шановний Павле Дмитровичу!

 

Вітаю вас із великою перемогою, здобутою Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» 28 лютого в Стокгольмському арбітражі над Публічним акціонерним товариством Російської Федерації «Газпром»!

Як відомо, Стокгольмський арбітраж зобов’язав російського монополіста доплатити нашій компанії $4,63 млрд. за недопостачання узгоджених обсягів газу для транзиту. За підсумками двох спорів ПАТ «Газпром» винне НАК «Нафтогаз України» $2,56 млрд.

Проте в «Газпромі» вже встигли заявити, що не згодні з рішенням арбітражу та «будуть захищати свої права всіма законними способами». У перекладі зрозумілою мовою це означає одне — Москва платити не збирається. Підтвердженням цього стали чергові вибрики — заяви про початок процедури розірвання угод з НАК «Нафтогаз України» як на постачання газу Україні, так і на транзит до країн Європейського Союзу та падіння тиску в магістральній системі газогонів, що виникло через недотримання контрактів на постачання та транзит газу територією нашої країни.

Тож на сьогодні перед Україною постав черговий виклик — забезпечити виконання рішень арбітражу. Як наслідок, опрацьовуються можливі заходи щодо опису й арешту коштів і майна ПАТ «Газпром» в усьому світі.

Утім, це довгий, важкий та, можливо, не завжди дієвий спосіб стягнення грошей. Тому раджу звернути увагу на такі обставини.

По-перше, власником ПАТ «Газпром» є уряд РФ (50,23% акцій). Отже, це державна компанія. А раз так, то за борги «Газпрому» може й повинна відповідати Росія.

По-друге, НАК «Нафтогаз України» — державне підприємство. Таким чином, $2,56 млрд. можна розглядати як борг Російської Федерації перед Україною.

Тому видається доцільним пошук коштів, які належать РФ і які Україна, діючи в дусі міжнародного права, могла би швидко й легко обернути на свої. У зв’язку з вищезазначеним, гадаю, варто звернути увагу на частку Росії в Міжнародному валютному фонді. На сьогодні вона становить 12,9 млрд. спеціальних прав запозичення, або $18,318 млрд.

МВФ є своєрідним підрозділом Організації Об’єднаних Націй. Його діяльність спрямовує Рада керуючих, в якій кожна країна-член представлена двома особами. До повноважень ради належить, зокрема, визначення й перегляд часток країн-членів у статках фонду.

Тож доцільно поставити перед МВФ питання про перегляд частки РФ у ньому в бік зменшення на $2,56 млрд., а частки України — у бік збільшення на таку саму величину.

Нині МВФ є головним нашим позикодавцем. У цілому зобов’язання України перед ним — $12,1 млрд. Тому збільшення частки нашої держави у фонді в такому значному обсязі однозначно було б їй на руку.

Бажаю успіхів!

Слава Україні!

Віктор РАДІОНОВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *