Президенту України
Порошенку П.О.

ЗВЕРНЕННЯ

Високоповажний Петре Олексійовичу, починаючи з 1996 року багато відомих в Україні та за її межами державних і громадсько-політичних діячів зверталися до президентів України щодо присвоєння звання Героя України нескореному сотенному УПА Мирославу Симчичу. На це звернення позитивно не відреагували. Але це було до Революції Гідності.
13 лютого 2015 року у вітчизняному парламенті – вищому законодавчому органі країни за надання звання Героя України проголосували 234 народні депутати. Це дає Вам незаперечну юридичну і достеменну патріотичну підставу для відзначення великого українця.
Двадцятирічним юнаком, закінчивши старшинську школу Української Повстанської Армії, вояк Симчич (псевдо“Кривоніс”) протягом шести років захищав рідну землю від німецько-фашистських та московських окупантів. Провів 40 переможних боїв. Найуспішніший бій Симчича -”Кривоноса” був біля містечка Космач, на Івано-Франківщині. Сотня УПА розгромила полк НКВД під командуванням двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора Дергачова, який перед тим керував операцією-геноцидом – виселенням кримських татар з Криму Цей бій, в якому був знищений генерал Дергачов і більше 400 енкаведистів, досі вивчають в Західних і Американських військових академіях як свідчення неперевершеної партизанської тактики.
Тридцять два з половиною роки перебував в московських катівнях наш співвітчизник, захисник рідної землі – після того, як його, важко пораненого, схопили енкаведисти. В сталінських і брежнєвських концтаборах за мужню і чесну поставу пана Мирослава любили товариші по боротьбі, для ув’язнених він був моральною підтримкою, і навіть табірна адміністрація була змушена ставилася до нього з повагою.
Коли майже після 33-річної каторги його, фізично ослабленого, але нескореного духовно, запитували, чи має “якісь претензії до радянської влади”, славний вояк “Кривоніс” з притаманним йому гумором сказав: ”Поверніть автомат, пістолет і дві гранати, які вдалося вам забрати у мене, раненого, непритомного, під час арешту.”
У жорстоких тривалих двобоях нагородою для Мирослава Симчича була воля народу, якого він безмежно любив. І за цю любов до Бога і України, як вчить Четверта Божа Заповідь, Господь віддячив – подарував йому таке довге життя.
Своїм позитивним рішенням Ви, Петре Олексійовичу, виконаєте обов’язок головного очільника держави і придбаєте собі багато нових прихильників серед справжніх патріотів України.

Схвалено делегатами ХХІ Великого Збору Українських Націоналістів.
21 травня 2016р.

Голова Секретаріату ОУН Володимир Чмир