Минуло 9 днів як з нами не має Олега Гринюка.

Олег Гринюк народився 14 квітня 1941 року в місті Сокаль Львівської області в українській родині вчителів Романа та Ольги Гринюків. Його батько викладав географію, а мати – українську мову, виховуючи синів і дочок у кращих національних традиціях, передусім жити і працювати з любов’ю до України та з повагою до людей.

Після закінчення Сокальської школи сімнадцятирічний Олег Гринюк розпочав трудовий шлях у шахтобудівній організації Львівсько-Волинського вугільного басейну. Після навчання на фізичному факультеті Львівського університету з 1964 року працював у Львівському науково-дослідному радіотехнічному інституті та дослідному заводі «Хвиля». Двічі служив у війську. У часи відновлення Української державності був обраний депутатом Франківської районної ради міста Львова. Згодом перебував на відповідальній роботі: працював заступником голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.

У 1969 році Олег Гринюк одружився з Марією Гзило. За щасливі роки подружнього життя народили й виростили двох доньок Ірину та Лесю, мають чудових зятів. Допомогли виховати трьох онуків Богдана, Романа, Олега, які перейняли від дідуся найкращі людські риси, відданість родині та любов до Батьківщини, рідного краю.

Ще на початку 90-х, коли в Україні відновилася діяльність ОУН, Олег Гринюк майже 20 років очолював Львівську обласну організацію українських націоналістів. Сповнений енергії, безкомпромісний і твердий у рішеннях, він був втіленням ідеї Чину українського націоналіста у боротьбі за розбудову Української Самостійної Соборної Держави.

Завдяки цілеспрямованій діяльності Олега Романовича проведено перепоховання з-за кордону до Львова визначних діячів ОУН, відкрито меморіальні дошки місць національно-визвольної боротьби оунівців у Львові та Львівській області.

Громадсько-політична діяльність провідника ОУН відіграла значну роль у становленні Української державності: Олег Романович завжди був прикладом і натхненником для своїх побратимів, друзів, знайомих.

Олег Гринюк не міг залишатися осторонь сучасних процесів українського життя: він був активним волонтером, допомагав Збройним силам України, батальйону ОУН чим міг. Людина надзвичайної працездатності, неймовірної справедливості, він відчував свою приналежність до нашої гордої нації, яка завжди народжувала самовідданих і вірних синів та героїв. Він добре знав і розумів, проти чого слід боротися, завжди прагнув справедливості й правди.

Вічний революціонер і справжній патріот України – саме таким пам’ятають його товариші і друзі з націоналістичного руху. Олег Романович усе своє свідоме життя відстоював незалежність Української Держави, боровся за її розвиток та процвітання.

Вічна пам’ять Людині, яка служила національній ідеї до кінця своїх днів і дала нам гідний приклад достойного сина України.

Секретаріат ОУН