Звернути увагу ще раз на обставини загибелі Є. Коновальця, його похорон і могилу в Роттердамі спонукають нові документи. Йдеться про здобуту від архіву Роттердамської поліції кримінальну справу, що називається в оригіналі «Звіт у справі вбивства Є. Коновальця, скоєного  в понеділок 23 травня 1938 року на обвідному каналі Коолсінґел в Роттердамі можливо особою, яка називає себе Валюх або Велмуд», і яку підготував 1-ий відділ служба юстиції Центральне бюро Роттердамська поліції за № 1262 від  20 червня 1938 року.

Отримати цю архівну справу нам не вдавалося кілька років, не зважаючи на офіційні звернення до державних українських установ з проханням допомогти отримати доступ до справи. А допомогли нам двоє громадян Нідерландів – Олена Корнет (українського походження) і Петер Звартієс (правдивий голландець), які отримали офіційну копію справи і передали її до Фундації імені Олега Ольжича. Ще раз висловлюємо їм щиру подяку і вчергове пересвідчуємося, що приватна ініціатива ефективніша ніж бюрократичні  заходи.

Додамо, що текст справи з голландської мови на українську переклав відомий перекладач і знавець голландської мови професор Ярослав Довгополий (Львів).

Виходячи з важливості нових документів ухвалено рішення підготувати збірник документів, до якого увійде архівна справа Роттердамської поліції, документи комісії ОУН (1938-1940 рр.) з розслідування загибелі Є. Коновальця та листування Є. Коновальця 1924-1938 років з кількома особами, в яких міститься інформація про обставини проникнення радянської агентури в найближче оточення  Голови ПУН. Разом це понад 300 сторінок документів. Над упорядкуванням, коментуванням працюють директор Бібліотеки ім. О. Ольжича Олександр Кучерук та науковий співробітник Інституту української археографії і джерелознавства НАН України, член правління Фундації імені Олега Ольжича  кандидат історичних наук Юрій Черченко.

***

Відвідуючи Нідерданди і, зокрема, м. Роттердам було оглянуто місця, з якими пов’язаний останній день життя Є. Коновальця. Зазначимо, що місто зазнало катастрофічних руйнувань в наслідок німецького бомбардування 1940 року. Центр міста був практично знищений, повоєнна відбудова заповнила центр модерними будинками і спорудами.

Отож, готель «Централь» в якому у ті трагічні дні 1938 року зупинявся Є. Коновалець, не зберігся. Але довоєнне фото дозволяє бачити його таким, як його бачив Є. Коновалець. Зберігся готель «Атланта», в кафе якого полковник зустрічався з радянським агентом, цей будинок був відремонтований і там далі розташовано готель.

Споруда колишнього кінотеатру «Люм’єр», біля якого стався смертельний вибух, також не вцілів. На його місці наразі нові будинки. Але місце на хіднику, де вибухнула бомба в руках Є. Коновальця, добре ототожнюється і збереглося, нині це нічим не примітна частина цього хідника.

Будинок лікарні, куди було доправлено тіло покійного Вождя ОУН, розібрано у 1960-х роках. Від лікарні залишилися лише в’їзна брама, якою проїхала машина швидкої допомоги з тілом Є. Коновальця.

Головний міський цвинтар Кросвік існує з 1832 року, розташований на лівому березі річки Ротта в північно-східному напрямку від залізничного вокзалу.  Центральний вхід, що був з часу заснування, 1915 року було перенесено на інший бік кладовища, і саме через ці ворота заїздили похоронні процесії, відповідно це стосується і похорону Є. Коновальця. Від головного входу йде широка алея до каплиці. Саме тут проходять прощальні ритуали, відспівування, панахиди. Міський цвинтар Кросвік і нині приймає на останній спочинок. Поховання полк. Коновальця забезпечувала роттердамська похоронна фірма Ван ден Торна (нині не існує, так само не зберігся і будинок фірми). Перед похованням з обличчя Є. Коновальця було знято посмертну маску, яка дивом збереглася і знаходиться в архівній частині Осередку культури і освіти в Оттаві.

Відомо, що Є. Коновалець останні роки життя жив з паспортом литовського громадянина, тому формально за похорон був відповідальний литовський консул в Роттердамі Р. Пенн. Будинок, де розташовувалося консульство, також вже не існує, на його місці новозбудований житловий будинок.

При вході на територію кладовища план-схема, на якій вказані номери усіх поховань, а нижче – їхня розшифровка. Так, під числом 1111 вказано, що то могила Є. Коновальця.

Увійшовши на кладовище, необхідно триматися правої руки, далі алея повертає ліворуч, так що пройшовши 5 хвилин бачите могилу Євгена Коновальця. Тут нічого не змінилося. Автор проекту надгробку відома художниця і поетеса Оксана Лятуринська, слідкував за виконанням надгробку на місці митець, автор емблеми ОУН Роберт Лісовський. Надгробок встановлено 1939 року.

Могила Є. Коновальця помітно відрізняється від інших. Одразу впадає в око, що її часто відвідують: тут і живі квіти, і український прапор (перевитий з хрестом надгробку). У розмові з культурним аташе нашого посольства в Гаазі Наталією Клімкіною було обговорено необхідність встановлення анотаційної таблиці, щоб відвідувачам (особливо місцевим) було зрозуміло чому так шанується ця могила. Переконані, що спільними зусиллями, це питання буде позитивно вирішене.

Олександр Кучерук,

директор Бібліотеки ім. О. Ольжича