Сьогодні на Михайлівській площі будуть нагороджувати захисників селища Піски. Я пам`ятаю, як в 2014-му році (тоді я був командиром 1-ї роти 93 бригади), вважалось, що в Пісках людей немає. Та виявилось, що в Пісках живе більше 200 сімей… Нам тоді разом зі моїм заступником – «Лисом» вдалось знайти серед місцевих активних людей. Ми допомогли їм створити громаду. Хтось з них був лояльний до ЗСУ, хтось ні … А тих хто з нами співпрацював була взагалі меншість.

Під час останніх виборів мені довелось бути головою виборчої дільниці на сході. Я бачив з якою перевагою переміг там Зеленський та його партія.

Отже тепер більшість виборців Зеленського в таких населених пунктах, як Піски може позбавитись захисту Збройних Сил України. І можливо більшості нічого не загрожує… А отій меншості, що допомагала армії!? Волонтерам, чи якимось майстрам, що допомагали з ремонтом техніки чи, навіть зброї!? Як гадаєте – чим для них обернеться можливе відведення військ?! На сьогодні вони вже внесені до розстрільних списків! І лише присутність Збройних Сил України заважає виконати вирок! І знаєте – для мене ця меншість не менш важлива більшості.

І таке буває що більшість помиляється… Буває, що різко міняє свою думку. Від «Осана» до «Розіпніть його». Тож я б хотів закликати керівництво країни менше думати про кількість відсотків підтримки на виборах, а більше про наслідки для України від кожного рішення. На мою думку, президент будь якої країни, а тим більше – воюючої, повинен  бути націоналістом в першу чергу. Радикальним націоналістом,  а зовсім не лібералом готовим до компромісу, ще до того, як цей компроміс запропонують! Не президент країни, що змогла зупинити одну з найпотужніших армій світу має шукати компромісу, а ворог, котрому не вдалась швидка перемога і котрий тепер має купу проблем, як зовні, так і всередині країни.

Путіну вдається тримати світ у страху не через силу своєї зброї, а через інфантильність як лідерів, так і мешканців країн Європи! Європа хоче припинити конфлікт, а не перемоги України. І це логічно. Адже якщо слово перемога не злітає з вуст Президента України, то чого б це мало турбувати когось зовні!? Тож наша позиція має бути незмінною : відведення можливе лише ворожих військ. І лише якомога далі від кордону України, а не «лінії розмежування!

Борис Гончар,

Голова УВО (З виступу на Марші УПА до Дня Покови Пресвятої Богородиці 14 жовтня 2019р.)