У 2018 році від Р, Х. Ізраїльський кнесет ухвалив закон, який оголошує Ізраїль єврейською національною державою. Таким чином, на наше переконання, євреї задекларували перед усім світом єдине право власності на ці землі сьогоднішніх і майбутніх поколінь своєї нації. І вони це право готові захищати зі зброєю (в Ізраїлі запроваджено загальний військовий обов’язок і виділяються значні кошти на розробку найновітнішого воєнного обладнання).

Про що йдеться в законі?

1. Право на самовизначення:

Закон визначає Ізраїль як історичну батьківщину євреїв та їхній “національний дім”, в якому вони реалізують своє право на національне, культурне, релігійне та історичне самовизначення. Право на самовизначення в Ізраїлі, відповідно до закону, належить виключно єврейському народу.

Єврейська частка населення Ізраїлю становить 74,7 % арабська меншина — 20,8 % населення країни, інші — 4,5 %. Отже, згідно з міжнародним правом, держава Ізраїль є моноетнічною (однонаціональною).

2. Мова:

Єдиною державною мовою Ізраїлю, згідно із законом, є іврит.

Давайте ж порівняємо цю інформацію з українськими реаліями:

За національним складом Україна також відноситься до мононаціональних держав. Частка етнічних українців в Україні становить приблизно 78%, решта 22% — представники різних національних меншин. І безперечно має, таке ж, як Ізраїль, право (згідно міжнародних норм) на реалізацію свого національного, культурного, релігійного та історичного самовизначення. Але зась. Як тільки заходить про це мова, здіймається вселенський галас і лунають звинувачення в нацизмі та «нетолерантності».

Утім маємо хороший приклад народу, який протягом своєї історії, зазнав, як і українці, важких поневірянь, пережив періоди бездержавності, гонінь, геноциду, окупацій, але вистояв, зберіг історичну пам’ять, відродив мову, відроджує релігійні цінності, затвердив їх в основу законодавства, і утвердив власну національну державу на предківських землях.

Ізраїльтяни йшли до цього, у новітніх віках, не багато, не мало – сто двадцять і один рік від появи руху політичного сіонізму в 1897 р., який поставив собі за мету відновлення єврейської державності. І з них – шістдесят літ од часу відновлення своєї державності у 1948-му. А до того були 2000 років бездержавного існування.

Віриться, що українці, маючи у своєму спадку державотворчі традиції від часів «Київської Руси», також здійснять свою національної мрію та врешті остаточно утвердять українську національну державу — як історичну батьківщину української нації та свій “національний дім” (свою хату, в якій «своя й правда і сила, і воля») на своїх етнічних землях від Сяну до Дону.

Українській національній державі бути! Визначення: «Україна — держава української нації» — повинно стати тезою українського Закону!

Віктор Сердулець,
Головний командир ВО «Тризуб» ім. С. Бандери