9 березня – день народження самородка-державника, правдивого засновника Української повстанської армії у роки Другої світової війни Тараса Бульби-Боровця.
Тарас Бульа-Боровець як послідовний прихильник уряду УНР на вигнанні ставив державні інтереси вище партійних, об’єднував різні сили українського національно-визвольного руху у Політичній раді, яка виробляла узгоджені завдання для УПА. Він пропонував ОУН під проводом Степана Бандери (одна із найбільших течій в національно-визвольному русі України) увійти до цієї Ради і будувати не партійну армію, а народну, яка би об’єднувала у боротьбі людей різних політичних поглядів. За об’єднавчі спроби та незгоду підпорядкуватися політичній лінії Проводу ОУН (Б) Бульбу-Боровця бандерівці несправедливо звинувачений «в отаманії» і шляхом роззброєння узялися підпорядковувати собі його повстанські відділи, що стало виявом справжньої отаманії, провокувало братовбивчу війну.
Головний принцип житття Тарас Бульби-Боровця – берегти кожну нашу людину. Тому він висловлював незгоду з ідеєю будувати Українську повстанську армію на окупованій території на зразок регулярної армії, що, зрештою, призвело до каральних акцій окупаційної влади завдавало великих жертв як мирному населенню, так і відділам УПА (згадайте ліквідацію гітлерівцями Колківської повстанської республіки, де загинуло щонаймеше 500 українців).
Отаман воював проти нацистів невеликими, добре навченими партизанськими відділами, іноді замаскованими під червоних партизанів, аби не викликати репресій проти мирного населення. Наскоки на окупаційні адміністації робив уночі раптово і раптово зникав. Цей досвід використовували деякі українські партизанські групи у війні на Донбасі.
Рада старшин УПА «Поліська Січ» на чолі з Тарасом Бульбою-Боровцем відкрито засудила знищення нацистами євреїв Олевська та спроби втягнення до екзекуцій мирного населення вояків «Поліської Січі» та української поліції. Це чи не єдиний факт такого роду у діяльності українських збройних формувань періоду Другої світової війни.
Тарас Тарас Бульба-Боровець рішуче виступив проти винищування на Волині польської національної меншини, яке прикривалось високою ідеєю будівництва Української держави.У листі до крайового Проводу ОУН(Б) він писав: «Держави будуються завойовницькими, або визвольними походами фронтової боротьба, а не варварськими методами масакри навіть ворожого безборонного населення. Польська загроза для нас — одна з найменших, і ми можемо зовсім сміло відложити боротьбу з Польщею на останній план. Коли ми сьогодні так гостро виступаємо проти варварських методів, які німці стосують проти нас, то чим же ми пояснимо перед культурним світом такі ж самі свої «подвиги».
Словом Тарас Бульба-Боровець нічим себе не заплямував у роки воєнного лихоліття, гідно проніс крізь роки високе звання борця за незалежність України.