«Я не маю мільйона гривень на сплату застави, тому все-таки, очевидно, опинюся за ґратами, якщо не буде підтримки громадськості й депутатів». Ці слова відомий і принциповий львівський пам’яткоохоронець, який від квітня очолює управління охорони об’єктів культурної спадщини Львівської ОДА, Василь Петрик сказав у розмові з «Ратушею» увечері 15 червня, після першого й напередодні другого судового засідання з приводу обрання йому запобіжного заходу — утримання під вартою з можливістю внести застави понад 1 млн грн. Сказав як про щось просте та буденне, і через це стало справді моторошно, й водночас зі зрозумілим хвилюванням у голосі…
У середу, 16 червня, Галицький районний суд Львова обрав для Василя Петрика запобіжний захід у вигляді утримування під вартою, інформує «Львівський портал». Суд задовольнив клопотання прокуратури і взяв його під варту з можливістю застави у розмірі 567 тисяч гривень. Як розповіла «Ратуші» учасниця ГО «Народна дія Львів» Олеся Дацко, суддя Віталій Радченко відмовив у взятті на поруки Василя Петрика, попри те, що понад 10 осіб були готові це зробити. Також вона зазначила, що планують оголосити збір коштів для виплати застави.
Раніше у своєму пості на фейсбуку Василь Петрик заявив, що його політично замовили і «шиють» справу. В опонентів, за словами пам’яткоохоронця, два завдання. Перше — знищити його як новопризначеного начальника управління охорони об’єктів культурної спадщини Львівської ОДА: «Все дуже просто: я — єдиний очільник цього управління за останні роки, який вийшов зі середовища пам’яткоохоронців і готовий активно боротись за збереження кожної пам’ятки, а не домовлятись і погоджувати їхню забудову. І всім це добре відомо». Друге — через тиск, кримінальні справи змусити відмовитись від роботи над документацією щодо внесення укріплень Миколаївської фортеці до Державного реєстру пам’яток.
Хронологія подій
Як розповідає Василь Петрик, 11 червня йому оголосили підозру в нібито умисному вчиненні злочинних дій зі створення організованої злочинної групи з метою особистого привласнення значної суми державних коштів. «Це все наклепи, які не мають нічого спільного з реальністю, і ми це доведемо», — додає він. Ідеться про підозру, яку Львівська обласна прокуратура повідомила чотирьом особам за фактом заволодіння бюджетними коштами (ч. 5 ст. 191 КК України) — понад 1 млн грн, які отримали у грудні 2020 року під час реставрації археологічної пам’ятки національного значення. Санкція статті передбачає від 7 до 12 років тюрми з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, а також конфіскацію майна.
Мова про реалізацію проєкту облаштування історико-культурного парку «Древній Звенигород», який 2018 року переміг на конкурсі проєктів регіонального розвитку, що їх можна реалізовувати за кошти державного бюджету, отриманих від Європейського Союзу. Розпорядником коштів було ПП «Белзький мур», директором якого з 2013 по 2021 рік був Василь Петрик.
Як зазначає пресслужба прокуратури, у межах реставраційних робіт комплексу пам’ятки археології національного значення на Львівщині у первинних документах щодо завезення насипного ґрунту внесли відомості про виконану роботу та вартість, однак жодних робіт із перевезення ґрунту не виконали. «У грудні 2020 році ми виконали підготовчі роботи на території пам’ятки. Їхньою складовою було завезення ґрунту. Власне до нього виникли питання у правоохоронців: попри те, що завезений ґрунт досі видно будь-кому, хто приїздить до Звенигорода, поліція воліє його не бачити та казати, що його немає», — пояснює Василь Петрик.
Хто замовник дійства?На думку Василя Петрика, порушивши проти нього справу, намагаються закрити йому рота в обстоюванні інтересів унікальної для Львівщини пам’ятки — Миколаївської фортеці: «Найцікавіше те, що замовники справи навіть не ховаються. Поліція відкрила провадження за офіційним зверненням Валерія Потюка (директора КП Львівської обласної ради «Реставрація та управління замками та палацами Львівщини»), який уже декілька місяців усіма законними і незаконними методами намагається довести, що фортеця над Дністром не заслуговує статусу пам’ятки».
2015 року група науковців, у складі якої був Василь Петрик, розробила паспорт об’єкта культурної спадщини — командно-спостережний пункт Миколаїв-Розвадівського передмостового укріплення, що є частиною Миколаївської фортеці. Це дало підстави 2017 року внести об’єкт до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
«У 2019 році на звернення активістів та науковців я продовжив роботу з цією цікавою пам’яткою на території села Дроговиж. Вже тоді було зрозуміло — історичну фортецю хочуть зруйнувати задля облаштування там чергового кар’єру з видобутку піску, — зазначає Василь Петрик. — Так почалась наша спільна боротьба за фортецю. Основними номінальними опонентами у цій боротьбі є ТзОВ «Західінвест-партнери» — приватна компанія, що має намір влаштувати на місці об’єктів культурної спадщини кар’єр із видобутку піску. Саме на її замовлення Валерій Потюк виконав документацію, якою стверджує, що пам’ятки вже нібито немає. Щоправда, зробив він це, не гребуючи підробкою документів. Підробка підпису доктора наук Андрія Гречила на документації є широко відомим фактом».«Так, на документації про Миколаївські укріплення, які подавав Потюк, стоїть фальшивий підпис під моїм іменем. Я цієї документації не підписував і навіть на самому об’єкті ніколи не був, — розповів «Ратуші» історик Андрій Гречило. — Щодо цього я звернувся до управління поліції у Львівській області. Також про це я публічно повідомив і під час обговорення питання у Львівській обласній держадміністрації».
Валерій Потюк на прохання «Ратуші» прокоментувати ситуацію зазначив: «Я надам інформацію та свій особистий погляд на процеси, що відбуваються в пам’яткоохоронній сфері, це лише вершина, чубчик айзберга. Але йде слідство, тому чекаємо всі разом розгляду цієї справи, коментарі сьогодні зайві». Згодом на запитання «Як ви загалом сприймаєте ситуацію, що на вас тепер скеровують негатив і кажуть, що ви виконуєте волю невідомих замовників? Чи ви переживаєте про це?» пан Валерій відповів: «Я виконую що? По-моєму, виконав Петрик. Притому соло з оркестром. Промовчу». Також Валерій Потюк висловив свою думку про стан охорони пам’яток: «Питання зараз буде стояти, що таке управління і де ділось за п’ятнадцять років приблизно 15 мільйонів доларів. Перший керівник, сьогодні член консультативної ради при ЛОДА зі спадщини Василь Івановський, суджений за хабар на п’ять років, сьогоднішній – з підозрою в особливо великих масштабах. Всі вони п’ятнадцять років плече в плече, друзі та родичі. Ось і тепер час скласти пазли цього прикрого малюнка, і складу привселюдно. Як завжди. І питання: чому з 8500 тисяч пам’яток Львівщини на обліку в області менше 100 за п’ятнадцять років. І де грошенята ділись, запитаємо всі разом».
У ТзОВ «Західінвест-партнери», яке очолює Ігор Шиян (він також фігурує як власник, голова чи засновник низки інших підприємств ПП «Пісок трейдинг партнери», ТзОв «Фортеця П.І.І.», ТзОВ «Шляхи будівлі дороги») «Ратуші» надали такий коментар: «Не розумію, чому фірма фігурує в контексті цієї справи, хто її туди приписав. Який стосунок фірма має до Петрика, чому ви про нього питаєте?». А щодо того, що саме на замовлення ТзОВ «Західінвест-партнери» Валерій Потюк розробляв документи про те, що Миколаївська фортеця не є пам’яткою, — так: «Запитайте в Петрика, на чиє замовлення він робив цю пам’ятку. Більше коментарів нема».
Генерали піщаних кар’єрівТо хто ж замовив Василю Петрику виготовлення документації? Як розповів «Ратуші» громадський діяч, мешканець Миколаєва Іван Максимович, це зробила два з половиною роки тому Миколаївська райадміністрація. За його словами, саме стільки часу миколаївці активно борються проти незаконного видобутку піску біля їхнього міста: «Через піщані кар’єри навколо Миколаєва місто опинилося в загрозливій екологічній ситуації. У колодязях води вже немає — пісок затримував її, а тепер вона тече далі. Скоро будемо як острівець у морі: навколо самі кар’єри і, як ми називаємо тих, хто причетний до незаконного видобування піску, — генерали піщаних кар’єрів». Запаси піску на території Миколаївської фортеці експерти оцінюють на суму 1,4 млрд грн.
Іван Максимович розповів про схему, за якою працюють ті, хто добуває пісок незаконно: «Така фірма бере дозвіл на георозвідку, що дає право пробурювати свердловини і дивитися, чи є там пісок. Хоча й георозвідка на цій території не потрібна, адже її ще 1962 року дослідили фахівці Львівської політехніки. А під приводом георозвідки 30 % піску забирають, хоч дозволено до 5 %. Документація, яку розробив Василь Петрик, зупиняє просування кар’єрів». Громадський діяч зазначає, що у Львівській області є багато пісків, розміщених далеко від населених пунктів, де їхній видобуток не впливатиме на життя та безпеку людей. Але чомусь фірми хочуть добувати його легко.
Ще один позов — проти обласного департаменту
У Львівській облдержадміністрації 15 червня повідомили, що через намір надати Миколаївській фортеці статус пам’ятки культурної спадщини на обласний департамент архітектури та містобудування подали в суд, пише «Львівський портал». У ЛОДА кажуть, що зробили це особи, «причетні до розробки піщаних кар’єрів на території пам’ятки». Таким чином через суд прагнуть зупинити процес віднесення згаданого комплексу до переліку пам’яток.
«Ми підтримуємо неодноразові рішення консультативної ради, яка діє при департаменті архітектури та розвитку містобудування, і стоїмо на позиції цілісного збереження комплексу Миколаївської фортеці (комплекс історичних споруд фортеці XIX — XX ст., який складається з 21 об’єкта. — Ред.)», — йдеться у заяві обласного департаменту архітектури та містобудування.Тиск на того, хто не прогинається
Правозахисниця, учасниця ГО «Народна дія Львів» Ірина Юзик так прокоментувала «Ратуші» ситуацію: «Василь Петрик — один з тих небагатьох архітекторів у Львові, якого поважають антизабудовні активісти. Він не прогинається під забудовників і владу, не належить до когорти «придворних креслярів», яких більшість серед людей його сфери діяльності, на жаль. Коли він виграв конкурс на очільника профільного управління ЛОДА (управління охорони об’єктів культурної спадщини департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОДА), ми, пам’яткоохоронні активісти, дуже зраділи: нарешті буде у владі людина з наших, яка по-справжньому вболіває за спадщину. Ми знали, що йому буде важко, що його захочуть знищити. Так працює наша система: з’їдає негнучких, неугодних. Але щоб так скоро, тут і ми шоковані…
Василь зателефонував мені у п’ятницю: сказав, що вручили підозру і він вже заходить на допит у Залізничний райвідділ на Городоцькій, 124 і щоб ми по можливості зібралися і не дали його «закрити». Все до того йшло: за нашими висновками і спостереженнями, процесуальний прокурор мав прибути в Залізничний райвідділ на допит архітектора і вручити підозру. Але побачив групу підтримки та передумав.
Інформацію про це ми не оприлюднювали аж до вівторка: Петрик все сподівався, що якось вирішиться, він піде ще на допит, усе пояснить. У вівторок вранці йому вручили клопотання про обрання запобіжного заходу. Мовчати далі не було сенсу. Реакцію громадськості ви бачили: всі притомні люди розуміють, що це замовлення його усунути і налякати — за позицію. Заяву про нібито злочин написав Валерій Потюк — людина, яка позиціонує себе пам’яткоохоронцем, колись також працював на аналогічній посаді у ЛОДА. Зробити такий вчинок, спрямований проти свого колеги, архітектора з хорошою репутацією, добрим іменем — ницо і підло. Чим керувався пан Валерій? Нам не відомо. Бачимо дії пана Потюка у справі Миколаївської фортеці. От і робіть висновки».
«Не можна так поводитися з 15-тисячним містом»
«Нам не раз погрожували, прямим текстом казали, що коли вони почнуть діяти, ми це відчуємо. Але не можна так поводитися з 15-тисячним містом, з об’єктом історії, — ділиться думками з «Ратушею» журналіст Ярослав Муха, який висвітлював ситуацію з піщаними кар’єрами навколо Миколаєва. — А щодо Потюка, то він написав класичний донос, на 36 сторінках. Немає нічого конкретного, лише фрази на зразок «а ви перевірте там», «а перевірте це», «а там можуть бути», «а там можуть не бути». Але з Києва прийшла вказівка на якийсь час нейтралізувати Петрика. Їм треба дочекатися, коли почне діяти Земельний кодекс, перекопати все, а тоді — ну що, пропало».
«На моєму місці може опинитися будь-хто»
Василь Петрик зазначає, що відчував підтримку під час судових засідань вдячний за неї: «Ініціаторам замовлення треба показово посадити мене, щоб усім було страшно, щоб ніхто більше не виступав. На моєму місці може бути будь-хто, хто має громадянську позицію, веде якусь діяльність, реалізовує грантові проєкти. На тому нас можна постійно підловлювати. Думаю, в такий спосіб можуть започаткувати системний процес, скерований на те, щоб усі тихо сиділи, нічого не робили, бо інакше відправлять за ґрати. Пам’ятки можна знищити, знищивши пам’яткоохоронців».
Наталя ДУДКО
ratusha.lviv.ua