Сьогодні загинув Батя!

Останнім часом я став помічати у Баті якусь розгубленість… Він – досвідчений вояка, тому я не розумів – чим це пояснити. А зараз, думаю, що він відчував подих смерті… І ще, думаю, він помітив свою невпевненість і картав себе за це. Тому став часто говорити, що хоче очолити штурмовий загін (хоча наш підрозділ геть не штурмовий ). Та видно небо до нього дослухалось.

Якщо коротко. Після втрати позицій, ми намагались їх повернути за допомогою ССОшників. На жаль, нічого путнього не вийшло…

Я після заходу на позиції добу херячив москалів з МК 19 майже без перестанку. З двох гранатометів, бо один не витримував. Причому херячив влучно. Купу народу, кулеметні розрахунки і т.п. поклав. Але це аж ніяк не вплинуло на їхній азарт.

Згодом добу Хиц з не меншим завзяттям косив їх. Та вони вперто лізли. Не тупо в атаку, а професійно штурмували. І, врешті-решт, одну позицію ми втратили.

Тому я роблю висновок – це профі.

Незважаючи на це, Баті, звісно, не самому, а в складі загону, як він і мріяв, вдалося все повернути! Батя загинув від обстрілу ворожої арти під час уже зачистки окопів. Це ще раз доводить їхній професіоналізм і те, що своїх вони не шкодують, адже впевнений – там були й ще не добиті орки. А ще це доводить – на будь-якого їхнього профі у нас знайдеться свій! І що бити їх можна і потрібно. А профі чи не профі – впливає лише на трофеї. Дохнуть однаково.

Земля тобі пухом, брате, і Слава Героям!

Борис Гончар