Я знав Богдана Чорномаза багато років. Він очолив Секретаріат ОУН у Києві в один із найвідповідальніших періодів існування Організації. А саме, коли ухвалювалося рішення про відновлення її легальної діяльності в Україні й перенесення осідку Проводу Українських Націоналістів з чужини до Києва.

Уся рутинна організаційна робота впала тоді на плечі Богдана. Чому саме йому була довірена ця робота? Тоді, у 1992 році відповідь була очевидною. Богдан проявив себе як переконаний націоналіст, відомий діяч Народного руху України і безумовний моральний авторитет із дисидентським минулим.

Богдан легко знаходив спільну мову з діаспорними діячами ОУН, умів безболісно розв’язувати проблемні питання, які інколи виникали між різними поколіннями ОУНівців у контексті реалій української дійсності.

Саме завдяки Богдану, його виснажливим поїздкам Україною, вдалося розбудувати мережу ОУН практично в усіх областях України, а згодом зареєструвати її у Міністерстві юстиції.

Думаю, що саме організаційна робота і знайомство із діячами ОУН, які перебували у підпіллі й на еміграції, спонукали його до наукової роботи із дослідження українського національно-визвольного руху ОУН і УПА на рідній Черкащині.

Богдан був людиною високої внутрішньої культури, без комплексів меншовартості, з відмінним почуттям гумору. Закоханий у свою родину і Україну. Працелюб, яких мало.

Останні роки його життя в основному спілкувалися з ним телефоном. Богдан мав намір видавати документи, публікувати статті й монографії про діяльність похідних груп ОУН у центрі й на сході України. Жалкував, що через слабке здоров’я не може працювати в Архіві ОУН.

Розповідав, що любить виступати перед студентами, пишався, що має змогу розповідати молоді про героїчне минуле українського народу.

У нього було безліч планів і задумів.

Яка важка втрата…

Від імені Проводу ОУН складаю співчуття дружині Тетяні – вірній соратниці, родині і друзям.

Україна втратила великого сина. Але Україна завжди пам’ятатиме про нього.

А вже 13 червня 2023 року у бою з московськими окупантами загинув Роман Чорномаз – син Богдана Чорномаза.

Роман вважав себе літописцем України, яка бореться за свою державність. Він завжди був у гущі людей і подій, де кувалася доля його нації і держави. Його світлини і дописи стали хронікою новітньої історії України.

У Романа було слабке здоров’я. Але про це мало хто знав. Роман намагався завжди бути в строю. Переконаний націоналіст – ОУНівець і свободівець.

Признаюся, я відмовляв Романа іти на війну через здоров’я. Нагадував про обов’язок доглядати за батьком. Але даремно, любов до України і ненависть до ворогів робили його невблаганним.

Пам’ять про Богдана і Романа житиме моєму серці.

Вічна слава Героям!

 

Богдан Червак,

Голова ОУН