Декілька цитат про життя і творчість Олени Теліги:

Шевельов Ю.: «Оцінка творчости тих письменників, які переживають своє покоління, звичайно переходить три етапи. Спершу оцінка сучасників. Volens-nolens вона зв’язана з оцінкою особи творця. Критик або читач, що найбільше прагнув об’єктивности, все-таки не можуть цілковито абстрагуватися від образу особи, від її вдачі, суспільної позиції й ролі, даних біографії. Потім приходить друге покоління, не знайоме вже з особою творця. Перед ним – тільки твори, твори як такі. Йому розповідають епізоди з життя письменника, але воно відмахується: нащо нам це, ось твори – і тільки вони нас цікавлять. І вже згодом інтерес до творів зроджує новий інтерес до особи творця: армія біографів, бібліографів, причинкарів і істориків літератури накидається на всі сліди земного буття письменника, реставрує кожний його крок і створює біографічний коментар до творів».

Оксана Лятуринська, сучасниця Олени Теліги, спробувала ідентифікувати образ Олени Теліги у свідомості публіки: на свої наполегливі питання «хто Теліга?» вона отримувала щоразу суперечливі відповіді («провінціальна панночка, закохана в берізки», «досить амбітна особа. Іноді уявляє себе ніфією», «вона прекрасна!»), аж поки не прийшла до переконання, що «…всі осуди були вірні. Хіба не подивугідно? Наскрізь жіноча, “провінціальна панночка, закохана в берізки” і так вирости й доконати мужньо те, що доконала. Це – подвиг!»

Свого часу німецький філософ і соціолог Ґеорґ Зіммель писав : «Політичні теорії стають дійсністю, коли спов¬нюються реченці». Часом тих реченців треба чекати довго.»

В статті «Братерство в народі» Олена Теліга пише: «І коли ми несемо ідею українського націоналізму на свої землі, не сміє бути ні одного порожнього слова. Кожне гасло має вростати в нашу землю».

Багато сказано про Олену Телігу, яка своїм розумом, мужністю, безкомпромісністю та відвагою вийшла за межі вузьконаціональних і політичних інтересів й стала українською героїнею, яскравим взірцем правдивого патріотизму, який спонукав до жертовності, захисту правди і своєї Вітчизни, і який так потрібен нинішньому поколінню політиків. Усі захоплювалися її образом, бо вона поєднувала в собі красу зовнішню, внутрішню і високі ідеали. Вона була цілісною натурою, яка випереджала свій час, у якої ніколи не розходилися думки, слова і вчинки. А це те, чого найбільше бракує сучасній українській політиці. І хоча творча спадщина Олени Теліги й невелика за обсягом, в її творчому доробку лише кілька десятків віршів, статей і рефератів публіцистики, але вельми значима за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю.

Поетична й героїчна Душа Олени Теліги і зараз на сторожі незалежної України. Ім’я Олени Теліги навічно вписане в нетлінну Книгу народної пам’яті про великих українців і українок. І нині ми схиляємося у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою поетки Олени Теліги.

Олена Теліга

ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ

День прозорий мерехтить, мов пломінь,

І душа моя горить сьогодні.

Хочу жити, аж життя не зломить,

Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато.

Та ніхто з них кроку не зупинить,

Якщо кинути в рухливий натовп

Найгостріше слово — Україна.

І тому росте, росте прокляття!

Всі пориви запального квітня

Неможливо в дійсність перелляти,

На землі байдужо-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю

І когось на допомогу кликать,

Бо душа моя сьогодні грає

І рушає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високість

І, мов прапор в сонці, затріпоче,

Хай кружляє, мов невтомний сокіл,

І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих, —

Геній людський чи лише випадок, —

Щоб застиглі і покірні води

Забурлили водоспадом.

І коли закрутить непогода

І мене підхопить, мов піщину,

Хай несуть мене бурхливі води

Від пориву до самого чину!

1932 р.

СУЧАСНИКАМ

«Не треба слів! Хай буде тільки діло!

Його роби — спокійний і суворий,

Не плутай душу у горіння тіла,

Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».

Але для мене — у святім союзі:

Душа і тіло, щастя з гострим болем.

Мій біль бринить, зате коли сміюся,

То сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.

А може, в цьому й є моя сміливість:

Палити серце в хуртовині сніжній,

Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, — я тверда й сувора.

О, краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог.

1933 р.