21 липня 2024 р. виповнюється 118 років від дня народження видатної української поетки, письменниці, громадсько-політичної діячки Олени Теліги. Цього дня щорічно о 12.00 біля пам’ятника Олені Телізі у Бабиному Яру відбувається вшанування пам’яті про неї. (ст. Метро «Дорогожичі»).
Приходьте!
Декілька цитат про життя і творчість Олени Теліги:
Шевельов Ю.: «Оцінка творчости тих письменників, які переживають своє покоління, звичайно переходить три етапи. Спершу оцінка сучасників. Volens-nolens вона зв’язана з оцінкою особи творця. Критик або читач, що найбільше прагнув об’єктивности, все-таки не можуть цілковито абстрагуватися від образу особи, від її вдачі, суспільної позиції й ролі, даних біографії. Потім приходить друге покоління, не знайоме вже з особою творця. Перед ним – тільки твори, твори як такі. Йому розповідають епізоди з життя письменника, але воно відмахується: нащо нам це, ось твори – і тільки вони нас цікавлять. І вже згодом інтерес до творів зроджує новий інтерес до особи творця: армія біографів, бібліографів, причинкарів і істориків літератури накидається на всі сліди земного буття письменника, реставрує кожний його крок і створює біографічний коментар до творів».
Оксана Лятуринська, сучасниця Олени Теліги, спробувала ідентифікувати образ Олени Теліги у свідомості публіки: на свої наполегливі питання «хто Теліга?» вона отримувала щоразу суперечливі відповіді («провінціальна панночка, закохана в берізки», «досить амбітна особа. Іноді уявляє себе ніфією», «вона прекрасна!»), аж поки не прийшла до переконання, що «…всі осуди були вірні. Хіба не подивугідно? Наскрізь жіноча, “провінціальна панночка, закохана в берізки” і так вирости й доконати мужньо те, що доконала. Це – подвиг!»
Свого часу німецький філософ і соціолог Ґеорґ Зіммель писав : «Політичні теорії стають дійсністю, коли спов¬нюються реченці». Часом тих реченців треба чекати довго.»
В статті «Братерство в народі» Олена Теліга пише: «І коли ми несемо ідею українського націоналізму на свої землі, не сміє бути ні одного порожнього слова. Кожне гасло має вростати в нашу землю».
Багато сказано про Олену Телігу, яка своїм розумом, мужністю, безкомпромісністю та відвагою вийшла за межі вузьконаціональних і політичних інтересів й стала українською героїнею, яскравим взірцем правдивого патріотизму, який спонукав до жертовності, захисту правди і своєї Вітчизни, і який так потрібен нинішньому поколінню політиків. Усі захоплювалися її образом, бо вона поєднувала в собі красу зовнішню, внутрішню і високі ідеали. Вона була цілісною натурою, яка випереджала свій час, у якої ніколи не розходилися думки, слова і вчинки. А це те, чого найбільше бракує сучасній українській політиці. І хоча творча спадщина Олени Теліги й невелика за обсягом, в її творчому доробку лише кілька десятків віршів, статей і рефератів публіцистики, але вельми значима за своєю сутністю і публіцистичною спрямованістю.
Поетична й героїчна Душа Олени Теліги і зараз на сторожі незалежної України. Ім’я Олени Теліги навічно вписане в нетлінну Книгу народної пам’яті про великих українців і українок. І нині ми схиляємося у глибокій шані перед життям-подвигом, життям-самопосвятою поетки Олени Теліги.
Олена Теліга
ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ
День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню.
Хоч людей довкола так багато.
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово — Україна.
І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня
Неможливо в дійсність перелляти,
На землі байдужо-непривітній.
Хочу крикнуть в далечінь безкраю
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає
І рушає на шляхи великі.
Хай мій клич зірветься у високість
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!
Все чекаю на гарячий подих, —
Геній людський чи лише випадок, —
Щоб застиглі і покірні води
Забурлили водоспадом.
І коли закрутить непогода
І мене підхопить, мов піщину,
Хай несуть мене бурхливі води
Від пориву до самого чину!
1932 р.
СУЧАСНИКАМ
«Не треба слів! Хай буде тільки діло!
Його роби — спокійний і суворий,
Не плутай душу у горіння тіла,
Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».
Але для мене — у святім союзі:
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить, зате коли сміюся,
То сміх мій рветься джерелом на волю!
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може, в цьому й є моя сміливість:
Палити серце в хуртовині сніжній,
Купати душу у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, — я тверда й сувора.
О, краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.
1933 р.