Методи й діяльність новоствореної ОУН була прямо пов’язаним з революційною, мілітарною, та просвітницькою роботою метою якою було підготовка підґрунтя, завдяки якому в потрібний момент історії буде розпочато українську національну революцію яка зуміє відновити незалежність Української Держави до складу якої повинні були увійти всі українські етнограничні землі.

Провідники ОУН були досить терплячими та мудрими людьми які добре усвідомлювали що наявних в них сил їм просто не вистачить для реалізації своєї мети. Тому вони вирішили використовували наявний в них час для того, щоб всіма можливими засобами й методами посилити й підготувати ОУН до прийдешньої великої війни яка повинна була стати більш кривавою ніж попередня. Вони вбачали в ОУН досить чітку роль в прийдешніх подіях яка полягала в тому що ОУН повинна була стати авангардом української національної революції та повести весь український народ до втілення його віковічної мрії про життя у власній національній державі.

Через те що більшість з фундаторів ОУН були військовиками які проливали свою кров під час кривавих боїв першої світової війни та під час боротьби за незалежність української державності, вони принесли з собою до новоствореної організації чітке розуміння військової дисципліни, ієрархічності структури та послуху наказам старшого військового керівництва. Бо провідники ОУН добре розуміли що реалізація їх мети про “Самостійність й Соборність Української Держави” неможливо було досягти мирним шляхом і тому вони цілеспрямовано готувались до прийдешньої війни. А активна участь у війні вимагає наявності власного дисциплінованого війська яке не могло існувати без відповідної ієрархічної будови та невідворотності виконання старших наказів.

Так ОУН була досить недемократичною організацією там не панували ні демократичні, ні тим більше ліберальні принципи та цінності. Одначе такий стан речей добре пом’якшувався завдяки Голові ПУН полковнику Євгену Коновальцю та його наступнику на посаді Голови ПУН полковнику Андрію Мельнику. Бо вони були готові зустрічатись, слухати та вести переговори як з представниками опозиційних кіл в середині ОУН, так і з представниками інших українських державницьких сил в тому числі з очільниками республіканської УНР, монархічними колами Павла Скоропадського, так і з представниками українських легальних політичних партій що діяли в тогочасній Польщі.

Очільники ОУН це робили, бо вони добре розуміли що для реалізації великої майже нездійсненної мети необхідно було залучити до української мілітарної сили якомога більше сил як з власного народу так збоку іноземних держав. І це при, тому що провідники ОУН могли легко винести “присуд смерті” тим хто зрадив українську націю та пішов служити його катам.

Найбільш важливим аспектом характеру як провідників ОУН, так і рядового членства організації був їх щирий та безкомпромісний фанатизм в прагненні реалізувати священну ідею відновлення самостійної й соборної Української Держави. Їх справедливо можна назвати справжніми ідеалістами які ладні були піти на що завгодно заради втілення у життя української національної ідеї. Саме завдяки цій рисі характеру український націоналістичний рух попри будь-які обставини, навіть в найгірші часи коли проти них виступив цілий світ, не змусило їх зупинити свою діяльність та залишити боротьбу за українську національну ідею.

Особлива заслуга такого стану речей в середині ОУН передусім був пов’язаний з правильною ідеологічною основою на якій було створено та розбудовано ОУН. І хоча багато видатних основоположників українського націоналізму ніколи не входили до складу ОУН, все ж таки саме їх багатолітня ідеологічна праця була взята за основу фундаторами ОУН. Правда полягає в тому, що не ОУН створила ідеологію українського націоналізму, але саме ОУН зуміла зростити та розвинули ідеологію українського націоналізму до найвищого рівня, завдяки чому український націоналістичний рух зумів кристалізуватись в український організований націоналізм.

Фіналізуючи вищевикладене зазначу наступне. ОУН була найбільш ефективною українською революційною й мілітарною організацією в історії. До її складу входили десятки тисяч людей які ладні були не тільки померти за реалізацію своєї мети, але й цілеспрямовано вбивати своїх ворогів. І саме завдяки ідеології українського націоналізму який був розвинутий до найвищого рівня завдяки діяльності ОУН, український народ зумів відновити свою національну державність 24 серпня 1991 року.

Також важливим фактором є те що хоча ідеологія українського націоналізму ледь зуміла поширитись на території сучасної України, вона все ж таки зуміла спонукати десятки тисяч найкращих синів і дочок України добровольцями вступити до лав Сил Оборони України та ризикуючи своїм життям та здоров’ям стати на захист своєї Батьківщини. Тому 3 лютого не забудьте згадати у щирій молитві до Бога, добрим словом у суспільстві та важливою справою для нації основоположників українського націоналізму та фундаторів ОУН. Оскільки їх внесок у втілення в життя української національного ідеалу мав найвищу вагу та цінність.

Іван МАЗЕПА