1 серпня 1944 року польська “Армія Крайова” у Варшаві піднімає повстання проти німців. Поляки були упевнені в підтримці радянських військ. Проте Сталіну було вигідніше сидіти і спостерігати за тим, як поляки і німці спливають кров’ю у боях на вулицях Варшави. Окрім того, Сталін побачив у ситуації, що склалася, можливість розправитися руками німців з тими поляками, які пізніше могли в силу своєї антирадянської орієнтації завдати йому серйозних неприємностей.
На придушення повстання були кинуті німецькі частини СС, а також 29 гренадерська дивізія СС Броніслава Камінського. Саме дивізія Камінського, яка брала участь у приборканні повстанців у варшавському районі Охота, проявила надзвичайну жорстокість. За свідченнями генерал-лейтенанта німецької армії Р. Штагеля російські есесівці гвалтували жінок, розстрілювали цивільне населення, грабували будинки. За даними архівного управління ФСБ у кожного бійця 29 гвардійської дивізії СС після повернення з операції було по 15-20 золотих годинників. Під час різанини, влаштованої вояками РОНА 5 серпня 1944 року, було убито 15 тисяч мирних жителів. Цю цифру подають і польські історики. Всього в процесі упокорення повстанців загинуло 235 тисяч чоловік, з яких 200 тисяч – мирні жителі.
На вимогу німецького командування угамувати своїх підлеглих Камінський відповів, що його люди втратили у боротьбі з більшовизмом усе своє майно і він не бачить нічого поганого в тому, що вони прагнуть поправити своє матеріальне становище за рахунок поляків, ворожих німцям. Звірства солдатів і офіцерів РОНА не мали меж.
Ось як описує у своїх мемуарах ситуацію з Варшавським повстанням Гейнц Гудеріан, тодішній начальник штабу німецьких військ: “Бригада Камінського складалася з колишніх військовополонених, головним чином російських, таких, що вороже відносилися до поляків; бригада Дирлевангера складалася з німецьких штрафників, які повинні були спокутувати свою провину. Сам фон дем Бах одного разу, доповідаючи про наявність озброєння в його частинах, повідомив мене про безчинства своїх підлеглих, присікти які він не в змозі (Еріх фон дем Бах-Зелевський 21 липня 1943 року був призначений відповідальним за розробку і здійснення спеціального завдання по знищенню польських партизанів. У 1944-45 рр. командував різними підрозділами СС, брав найактивнішу участь у придушенні Варшавського повстання – В.Ш.). Від його повідомлень волосся ставало дибки, тому я був вимушений того ж вечора доповісти про все Гітлеру і вимагати видалення обох бригад з Варшави. Спочатку Гітлер не погодився задовольнити мої вимоги. Але навіть офіцер зв’язку Гіммлера з Гітлером бригаденфюрер СС Фегелейн вимушений був заявити на підтвердження моїх слів: “Так точно, мій фюрере, вони дійсно босяки”! Гітлеру не залишалося нічого іншого, як прийняти мою пропозицію. Фон дем Бах потурбувався про те, щоб Камінського розстріляли – цим він позбавився і від небажаного свідка”.
Навіть бездушні нацисти були настільки вражені звірячою жорстокістю російських вояків та їхнього командира генерал-майора Броніслава Камінського, що обергруппенфюрер СС Еріх фон дем Бах-Зелевський видав наказ про розстріл командира дивізії Камінського, начальника штабу Шавикіна, дивізійного лікаря і шофера. Було оголошено, що це зробили польські партизани, на підтвердження чого продемонстрували подірявлений кулями і перекинутий в кюветі автомобіль Камінського. На Нюрнберзькому процесі фон дем Бах-Зелевський підтвердив факт розстрілу Камінського у своїх свідченнях, заявивши, що той був розстріляний за мародерство відповідно до законів військового часу.
Василь ШПІЦЕР