17 грудня 2017 р. в Івано-Франківську  відбулось відкриття і освячення пам’ятника Голові Проводу ОУН після Є.Коновальця, начальникові штабу Дієвої Армії УНР, ініціаторові і будівничому Світового Конгресу Вільних Українців полковникові Андрієві Мельникові.

Він не вивищується з п’єдесталу. Він ніби крокує поряд з нами. По-військовому підтягнутий, інтелігентний, з газетою в руці. І тільки строгі риси обличчя і мудрі очі, задивлені вперед, в майбутнє, відкривають уважному перехожому постать не ординарну – філософа і полководця, мудрого політика і державотворця, «людини з криці і шовку», як про нього говорили друзі і як охарактеризував у виступі на урочистості своє творіння – пам’ятник полковникові Андрієві Мельникові – скульптор Ігор Семак. Таким постав у Івано-Франківську на перетині вулиць Мельника і Сахарова полковник Андрій Мельник. Таким його відкриватимуть для себе не лише жителі обласного центру – міста між двома Бистрицями, міста першого у світі тріумвірату пам’ятників визначним будівничим і борцям за вільну, квітучу, європейську державу Україну – полковникові Євгенові Коновальцеві, його найближчому соратникові і спадкоємцю Проводу ОУН полковникові Андрієві Мельникові і полум’яному революціонерові і Провідникові ОУН(р) Степанові Бандері, але і всі, хто цікавиться історією України, її героїчними сторінками, пов’язаними з УНР, ОУН, УПА, дивізією «Галичина», дисидентським рухом, культурно-мистецькими здобутками світового рівня.

– Ми спорудили цей пам’ятник, – наголосив у своєму виступі після освячення пам’ятника і покладання квітів, Голова міста Івано-Франківська Руслан Марцінків, – щоб почерпнути сили і звитяги від наших провідників, від командирів Січового Стрілецтва, творців ОУН і УПА, дивізії «Галичина», таких як присутній тут Михайло Мулик, як сотенний ОУН-УПА Мирослав Симчич-Кривоніс у Коломиї. Ми не забуваємо про них, бо боротьба триває не лише на фронтах теперішньої війни на Сході України, але й всередині України, йде боротьба за зміст Української держави. І нам важливо бути об’єднаними і сильними у цій боротьбі. Історія повинна навчити нас, що тільки об’єднаними силами, єдиною родиною зможемо перемогти у цій боротьбі.

В такому ж ключі утвердження єдності української нації виголосив свій виступ на урочистості і Голова Проводу ОУН і Голова ОУН Богдан Червак. Друг Богдан спеціально приїхав на цю, без перебільшення, історичну подію з Києва і його погляд на теперішню ситуацію в державі пронизує і висвітлює аналогії столітнього виміру:

– Символічно і знаменно, – наголосив друг Богдан у своєму виступі, – що відкриваємо пам’ятник у ці дні, коли українці в Україні і поза Україною відзначають 100-річчя Української Революції. 100 років тому полковник Андрій Мельник разом з полковником Євгеном Коновальцем вступили в бій з московськими окупантами. 100 років ми продовжуємо війну з одвічним ворогом української нації – Москвою.  І ці постаті додають нам сили. Сьогодні дуже багато говорять про уроки УНР, які ми повинні засвоїти для того, щоб не втратити нашу державу. Найперший і найголовніший урок, який нам дає полковник Андрій Мельник – це урок єдності нації перед загрозою московської навали. Коновалець і Мельник на відміну від тодішніх діячів  ставили інтереси нації і держави вище партійних інтересів. Вже тоді вони розуміли, що гарантом державної незалежності України є не політичні партії, не уряди і парламенти, а Українська Армія, Українське Військо. Полковник Андрій Мельник увійшов в історію як другий Голова Проводу ОУН. Йому судилося керувати Організацією у найважчий період Другої Світової війни. Саме з ініціативи полковника Андрія Мельника були сформовані похідні групи ОУН, які в 1941 році вирушили в Україну і дійшли до стольного Києва. В Києві віддала своє життя за Україну наша славна патріотка-націоналістка поетка Олена Теліга. І я тішуся і радію, що цього року в Бабиному Яру постав пам’ятник Олені Телізі. У 1944 році у німецьких катівнях був убитий за Україну ще один діяч нашої ОУН – Олег Кандиба-Ольжич. Тішимось і радіємо, що в листопаді цього року на його малій батьківщині в Житомирі з ініціативи ВО «Свобода» встановили пам’ятник Олегові Ольжичу. І ось врешті-решт ми відновлюємо історичну і національну справедливість щодо  постаті полковника Андрія Мельника у Івано-Франківську. Так твориться історія Української нації. Так твориться сучасна національно-визвольна боротьба українського народу за державну незалежність України. Цей пам’ятник додає нам сили, укріплює хребет Української Нації. Будуть минати роки, але до цього пам’ятника будуть приходити українці для того, щоб вшановувати справжніх, а не фальшивих героїв. Велика вдячність міському Голові Івано-Франківська Русланові Марцінківу за цей чудовий пам’ятник. Ніколи не забуду як я підійшов до нього і почав говорити про пам’ятник полковникові Андрієві Мельникові. А він мене випередив і каже: «Богдане, мене не треба агітувати. В Івано-Франківську буде пам’ятник Андрієві Мельникові». І міський голова дотримав слова. Велика Вам подяка! Слава Україні! Героям слава!

Зіновій Остап’як, голова Сенату ОУН, 16 років очолював обласну ОУН Прикарпаття. Він нагадав у своєму виступі слова владики  Софрона Мудрого про те, що протистояння між українцями буде до тих пір, поки в Івано-Франківську не спорудимо пам’ятники Коновальцеві, Мельникові і Бандері.  Тому теперішнє відкриття пам’ятника полковникові Андрієві Мельникові назвав завершальним етапом національного єднання.

А щоб ці слова друга Остап’яка були ближчими до реалій життя, я, Микола Зеновій Симчич, у своєму виступі доповнив цю тезу демонстрацією макету моєї книги «Скеля Українського Духу», в якій висвітлено ті вагомі заходи, які об’єднували споріднені вітки ОУН конкретикою спільних діянь, а не голих слів. Мій вірш «Вибачення», присв’ячений полковникові А.Мельникові, я читав на відкритті пам’ятника великому Українцеві-начальникові штабу Дієвої Армії УНР в його рідному селі Воля Якубова в 2006 році, на закладенні пам’ятного знака на місці спорудження теперішнього пам’ятника в 2015 році, тож важливо було прочитати і  біля встановленого мистецького витвору-втілення наших мрій і спільних консолідуючих націю дій. І я прочитав від щирого серця мого вірша «Вибачення». Тішуся, що голова міста Івано-Франківська Руслан Марцінків з розумінням сприйняв важливість доповнювати монументальну ходу єдності ОУН ще й духовною цариною, бо як каже Біблія, Дух животворить…Саме таку ідею єднання всіх українців і громадян всього світу означує моя книга. Я дякую другові Миколі Сулятицькому за чудову передмову до моєї книги і, оскільки, цей матеріал, порадившись з друзями, завершуватиме мою книгу, наведу цитату з передмови, суголосну події відкриття пам’ятника полковникові Андрієві Мельникові: «Знаково, що ідеї М.З.Симчича суголосні і резонують з позицією письменника Юрія Щербака в його романах про смертохристів і особливо в його новітньому романі «Зброя судного дня», в якому автор витворює алгоритм зброї для відстрашення Армагедону. Але на думку М.З.Симчича ще потужнішою зброєю проти антихристів-руйнаторів життя і планети Земля може стати сила нашого християнського Духу, наша колективна Воля і Віра в нашого Бога Ісуса Христа. З метою досягнення цієї колективної Волі і Віри нашої нації націоналісти Прикарпаття маніфестують цю єдність на «монументальному» рівні і вже зуміли втілити ідею спорудження пам’ятників усім керманичам націоналістичного руху». Цю думку друг Сулятицький підкріпив і у своєму виступі на відкритті пам’ятника полковникові А.Мельникові. Зокрема, він сказав: « Відкриття цього пам’ятника – це чудовий зразок як можна чинити і співпрацювати разом. Хочеться вірити, що ця монументальна символічність нашого міста перейде в духовно-ідеологічну площину нашої української єдності». В ім’я історичної справедливості потрібно нагадати, що цей пам’ятник споруджено з ініціативи Івано-Франківського націоналістичного громадсько-політичного об’єднання «Національний вибір». І тоді, 15 листопада 2015 року, коли було закладено і освячено місце майбутнього пам’ятника, на урочистості про необхідність єднання не лише всіх віток ОУН, але і всієї української нації виголосили змістовні промови Руслан Марцінків, якого ми активно підтримали і закликали всіх містян підтримати на посаду мера Івано-Франківська, тодішній голова Івано-Франківської ОУН Зіновій Остап’як, очільник обласної організації «Правий сектор» Андрій Подільський, голова станиці Галицького братства вояків УД УНА «Галичина» Михайло Мулик, письменник, журналіст і науковець М.З.Симчич, небіж А.Мельника Костянтин Кобрин та його дружина Любомира Джанджалас. І тепер на відкритті пам’ятника своєму родичеві  А.Мельнику по чоловічій вітці роду пані Любомира виголосила блискучу і натхненну промову, в якій наголосила, що А.Мельнику були притаманні такі людські риси як вроджена інтелігентність, скромність, велика людська доброта і глибока віра в Господа Бога, що січові стрільці, якими він командував у часі війни, любили його як рідного батька, що високі духовні кола високо цінували його відданість Богові і Україні, а митрополит А.Шептицький, щоб захистити А.Мельника від переслідувань польських окупаційних властей, надав йому посаду інспектора лісів митрополії, адже А.Мельник за фахом був інженером-лісівником, закінчив Віденську лісову академію. Пані Любомира повідомила також, що родина Мельників дуже постраждала від комуно- москальських окупантів: близькі і далекі родичі були вивезені в Сибір, уТомську обл. і в Хабаровський край. Не всі повернулись до рідних домівок: батько небіжа А.Мельника К.Кобрина спочив у холодній сибірській землі на 47-му році життя, а його мама з двома маленькими діточками повернулась до рідного села, але не застала, як кажуть, ні кола, ні двора – все забрали до колгоспу. Все своє життя А.Мельник присвятив служінню ідеї вільної Української держави і вільного Українського народу. Було б не справедливо не згадати в цьому матеріалі і тих друзів, які доклали чималих зусиль до втілення в життя ідеї побудови пам’ятника А.Мельникові, зокрема координатора «Національного вибору»Богдана Юращука, секретаря цього об’єднання  Юрія Гудчака, голову Івано-Франківського міського КУНу Євгена Щупака, директора ГО «Івано-Франківське міське громадське об’єднання «Українська справа» Ярослава Гулика, працівників Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, які оголосили конкурс проектів пам’ятника А.Мельникові.

Окрасою і змістовним доповненням урочистості були пісні у виконанні аматорського хору «Золота заграва» під орудою художнього керівника Богдана Парумби. Зокрема, на високому виконавському, патріотичному і естетичному регістрі прозвучали гімни  України і ОУН, повстанські і патріотичні пісні.

 

Микола Зеновій СИМЧИЧ,

м.Івано-Франківськ