2 липня 2019 р .в Італії у Павії суд засудив українського воїна Віталія Марківа, який виконував свій громадянський обов’язок у лавах сил захисту України від російської воєнної інтервенції, до 24 років ув’язнення за причетність до вбивства громадянина Італії, журналіста Андреа Роккеллі (під Слов’янськом (Україна) у 2014 році).
Невимовно прикро, що дане рішення було ухвалено напередодні дня народження Олега Сенцова – лауреата премії Сахарова 2018 року, – про присудження якої оголосив Президент Європарламенту, – Антоніо Таяні (що примітно – італієць) – політичного в’язня Москви, який на підставі надуманих звинувачень вже понад шість років перебуває в ув’язненні в Росії (поруч із іншими чисельними політичними бранцями Москви).
Гостре відчуття прикрості пов’язане з тим, що нині Італія йде у фарватері правового нігілізму Росії, а італійське правосуддя, за зразком Москви, вдається до надуманих, а відтак політично вмотивованих рішень. Ми розцінюємо згаданий суд і його ганебне рішення як очевидне політичне судилище на догоду міжнародній антиукраїнській інтризі, яку веде Москва.
Принагідно нагадаємо, – навіть Папа Франциск заявив про те, що на Донбасі триває «гібридна війна, позначена печаттю пропагандистської брехні і маніпуляцій». Україна, Італія, інші держави світу мають не піддаватися на ці маніпуляції російської сторони і стояти на стороні Правди.
Рішення Павійського суду є не тільки політично мотивованим, а й необ’єктивним, упередженим. Воно є відвертим вандалізмом проти правди і совісті! Сам хід судового процесу супроводжувався постійними скандалами, пов’язаними із доведенням вини Віталія Марківа. Офіційним Києвом пропонувалось усіляке сприяння у об’єктивному розслідуванні епізодів звинувачення. До цього ж закликала й італійська сторона захисту Віталія Марківа.
Від самого початку справа мала міжнародний резонансний характер. Уся світова українська спільнота ставилась до даного питання з увагою, тривогою і сподіванням на дотримання італійським судочинством Духу і Букви Закону.Італійська Феміда не витримала випробування на неупередженість!
Рішення італійського суду пройняло українську громадськість болем, обуренням і розчаруванням. Італійська сторона має бути свідома, що це не залишиться без наслідків для українсько-італійських відносин.«Справа Марківа» знайде своє продовження у міжнародній політиці, поруч із справою Олега Сенцова та інших політичних бранців Росії, і поставить Рим в один ряд із Москвою.
Ми вимагаємо – об’єктивного розгляду судової апеляції, і врахування слабкості доказової базизвинувачення –застосування принципу презумпції невинуватості і трактування сумнівів на користь обвинуваченого, а також врахування відсутності скільки-небудь переконливих доказів причетності Віталія Марківа до загибелі італійського журналіста Андреа Роккеллі (який до того ж перебував у зоні бойових дій без відповідної акредитації). Рішення суду Павії проігнорувало зазначені обставини, і не відповідає нормам міжнародного гуманітарного права. Дискредитована судова система Італії має відновити довіру до себе з боку міжнародної спільноти.
Разом з тим, закликаємо громадян України та українську діаспору в Італії та в інших країнах світу до протестних пікетів передіталійськими посольствами та представництвами в країнах світу, та відповіднихзвернень до апеляційного суду в Італії.
Також,ми закликаємо органи Ради Європи та інституції Європейського Союзу звернути увагу італійської сторони на необхідність забезпечення об’єктивного розгляду судової апеляції у справі Віталія Марківа.
Віталій Марків діяв в рамках як українського, так й італійського та міжнародного права, захищав інтереси демократії, спирався на принципи суверенітету та територіальної цілісності України та міжнародного права. Його засудження суперечить цим принципам. Його засудження суперечить суверенному праву України захищатися від держави-агресора! Віталій Марків є символом вірності громадянському обов’язку та воїнській доблесті: зрештою, він служив не лише обороні України, але й обороні вільної Європи, – був і є воїном, – а не злочинцем, як це безпідставно виставляється італійським судом Павії.
Для української громадської спільноти історія з осудженням Віталія Марківа є маркером і своєрідним повторенням історії німецького пастора Мартіна Німеллера. Ми свідомі, що якщо змовчимо сьогодні, то завтра прийдуть вже за нами. Післязавтра – за Європою… Майбутнє Європи не у лукавстві суддівських рішень, а у відданості вибореному Праві на Правду!
Рада зовнішньої політики «Українська призма»
ГНДО «Група стратегічних та безпекових студій»
Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»
Михайло Самусь, Заступник директора, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
Дмитро Снегирьов, Співголова ГІ «Права справа»
Наталія Беліцер, Експерт, Інститут демократії імені Пилипа Орлика
Ігор Семиволос, Виконавчий директор, Центр близькосхідних досліджень
Дмитро Левусь, Директор, Центр суспільних досліджень «Український меридіан»
Ірина Сушко, Виконавчий директор, «Європа без бар’єрів»
Ганна Гопко, Голова комітету у закордонних справах, Верховна Рада України
Артем Филипенко, Голова ГО «Чорноморський центр досліджень безпекового середовища»
Антон Міхненко, Головний редактор, Журнал Defense Express
Ольга Львова, Керівник, Ініціатива think twice UA
«Європейська правда»
Український кризовий медіа-центр
Солов’ян Володимир,Центр досліджень армії конверсії та роззброєння
Володимир Дубовик, Директор, Центр міжнародних досліджень, ОНУ імені І. Мечникова
Євген Магда, Інститут світової політики
Михайло Білецький, Національна суспільна телерадіокомпанія
Віктор Карвацький, CEO Аналітичного центру «Ad Astra»
Жанна Попович, журналіст
Halyna Kravcheno, Office Administrator
Oleksandr Kravchenko, Investigator
Євген Полигач, Науковець, ЕТН Цюріх
Юрій Скоренький, науковець і викладач
Олег Урбанович, Власник малого підприємства
Тарас Богуцький, IT-працівник в банку
Наталя Бутинець, Лікар
Olena Snigyr, Center for Internetional Studies, Diplomatic Academy of Ukraine at the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine
Смугляков Сергей, Частный предприниматель
Vitalii Martyniuk, Centre for Global Studies “Strategy XXI”
Володимир Грабовський, викладач університету
Дмитро Григор’ев
Олег Височан, ГО Учасників бойових дій “Об’єднані війною”
Катерина Листван, біолог
Володимир Михальнюк, пенсіонер
Галина Койнаш, Харківська правозахисна група
ГО “Сприяння міжкультурному співробітництву”
Сергій Добровольський, Планування
Дзундза Ростислав, Бюро соціальних та політичних розробок
Баб‘як Петро Іванович, Українське товариство Промінь.Тарту,Eстонія
Юрій Луканов, журналіст
Nazar Gnatyshyn
Жанна Боднарук, Народна артистка України, співачка
Сапацінський Юрій, Підприємець
Галина Єреміца, Журналістка
Олексій Їжак, НІСД
Viktor Pushkar, Social Scientist
Богдан Червак, ОУН
Власюк Олена, Домогосподарка
Максим Майоров, Центр дослідження безпекового середовища “Прометей”
Макуріна Тетяна, реклама
Діана Макарова, Волонтерський БФ “Ф.О.Н.Д. Діани Макарової”
Коваленко Людмила, Волонтер
Сергій Бублик, Науковець
Кирило Булкін, ГО “Мамай”
Тетяна Котлінська
Ганзенко Oлексій, Письменник
Ніна Шутова, менеджер
Максим Плевако, програміст
Олесь Шевченко, Ветеранське об’єднання Українська Гельсінська Спілка
Галина Яворська, доктор філологічних наук, професор
Ігор Тодоров, професор-міжнародник
Ольга Клименко, Канадський Інститут Українських Студій
Ольга Келембет
Ксенія Бондаренко, Педагог
Любомира Качмарська, Тернопільське екологічне об’єднання “Наше місто”
Петр Доможиров, Пенсионер
Гук Віра, Бухгалтер
Павло Вольвач, Український ПЕН-центр; літератор