…Він, напевно ж, не раз дивився у бінокль на хати в Сіруку, поміж яких блистів бляхою дах обійстя мого діда Онуфрія.
На моєму рідному хуторі Сірук був один з останніх бункерів повстанців, в якому зберігався увесь підпільний архів буковинського спротиву.
І, як подейкують люди в Розтоках, один сільський чоловік уже “в Україні”, років з 15 тому, таки знайшов той бідон з документами.
Кажуть, чоловіка нема вже на світі. А більше не знаю… Жаль, звичайно. Я таємниці умію тримати.
Василь Савчак на псевдо “Сталь” – галичанин, провідник ОУН – Буковина, загинув у жовтні 1950-го біля села Шешори Косівського району на Франківщині,зраджений колишнім побратимом “Кіровим” із Коломийщини, який співпрацював з МГБ і “здав” місце наради провідників і зв’язкових Буковини та Коломийського куща УПА.
Тоді там загинуло майже три десятки повстанців.
На цю групу верхівки УПА під час великої військової операції полювало три (!) батальйони військ МГБ, пів сотні співробітників Станіславського МГБ і понад 40 службових собак.
Є свідчення, що зрадник “Кіров” під час наради сидів по праву руку “Сталя”. і я вірю, що у “Сталя” таки міг статися інфаркт у момент, коли їх усіх оточили (Василь Савчак мав важку хворобу серця).
У жовтні 50-го йому було лише 28 років.
А “Кірова” “роботодавці” з МГБ успішно дезавуювали: переселили в Київ, поміняли прізвище, дали житло. Два сини “Кірова” зробили кар’єру в українській спецслужбі.
Може, котрийсь із них навіть розказує нам з телевізора, як Україну любити.

Марія МАТІОС