«Замало – бути!..
Ще треба статись.
Не досить – статись,
ще треба вдатись.
І мало – вдатись,
ще й – не піддатись!..
Замало – бути.»
Іван Сокульський

У мене на столі стоїть календар «Українські жінки XX століття, підготовлений Українським інститутом національної пам`яті. Серед 12 ювілярок цього року у вересні, на жаль я дізналася про неї вперше, Теофілія Бзова (1. 09. 1911. – 23. 06. 2003).
У 1998 році Американська жіноча громада включила її до 100 Героїнь світу – жінок, які боролися за свободу свого народу і за права людини.
Теофілія Бзова була членкинею “Пласту”, Союзу української націоналістичної молоді, ОУН. В ОУН Теофілія Бзова була зв’язковою, повітовою провідницею, очолювала підпільну друкарню.

У серпні 1939 року Теофілія Бзова була арештована – ув’язнена в концентраційному таборі Березі-Картузькій. Після звільнення працювала в Кракові в референтурі пропаганди ОУН. З 1945 року на Закерзонні виконувала особливі доручення провідника Ярослава Старуха. Після Другої світової війни була заарештована і в 1950 році засуджена на 10 років ув’язнення. Після звільнення в 1960 році на запрошення брата першого чоловіка Петра Федорова (Петро Федоров був роз розстріляний службами безпеки Польщі в 1950 році) виїхала в Канаду. Була активісткою комітету українців та Ліги українських жінок Канади.

У своїх спогадах написала – жодного дня не шкодувала, що усе життя було присвячено боротьбі за Україну.

Заслужений працівник культури України
Ольга Веремійчик