Чернівецькому міському голові
п. Роману Клічуку
На виконання постанови Верховної Ради України про відзначення пам’ятних дат та ювілеїв у 2022 році, законодавства про декомунізацію та деколонізацію в Україні,
у зв’язку зі сторічним ювілеєм найвизначнішого українського історика Буковини, академіка Аркадія Іларіоновича Жуковського (12.01.1921, Чернівці – 02.10.2014, Париж, похований в Чернівцях), енциклопедиста та організатора української науки, автора епохальних творів «Історія Буковини» (1956) та «Нарис історії України» (1991), почесного доктора Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, почесного громадянина м. Чернівців, просимо у встановленому законодавством порядку перейменувати вулицю Максима Горького в Чернівцях на вулицю Аркадія Жуковського.
Столиця буковинської України місто Чернівці не потребує вулиць, названих іменем таких російських великодержавних шовіністів як М. Горький, який не вважав українську мову окремою мовою, а лише «наречием великорусскаго языка»
Нехай на карті Чернівецьких вулиць коштовним діамантом засяє ім’я великого буковинського українця Аркадія Жуковського, який все своє життя віддав боротьбі за утвердження українськості в нашому краї і в цілій Україні!
З повагою,
Старик Володимир,
Голова товариства «Український Народний Дім в Чернівцях»
АРКАДІЙ ЖУКОВСЬКИЙ (інформаційна довідка).
Аркадій Жуковський народився у Чернівцях 12 січня 1922 року в родині православного священика, тут в будинку його діда Івана Даниловича минули його дитячі та юнацькі роки. В чернівецькому ліцеї «Арон Пумнул» він отримав середню освіту, завершивши її матурою в 1940 році. Того ж року А. Жуковський поступає на філософський факультет Чернівецького університету, який йому вже не довелося закінчувати. Виїхавши з родиною до Австрії восени 1940 року, він продовжив навчання у Вищій Технічній Школі у Бреслау (тепер Вроцлав, Польща), а завершив його дипломом інженера в Політехніці в Ґраці (Австрія) в 1949 році.
З молодих років А. Жуковський брав активну участь у політичному житті. Ще на початку Другої світової війни він вступив до Організації Українських Націоналістів, у 1942 році він був провідником проводу ОУН у Бреславі, а по закінченні війни очолив провід у м. Граці. В роки навчання брав активну участь в діяльності українських студентських організацій як голова Союзу Українських Студентських Товариств в Австрії (1947-1949 рр.), член управи Центрального Союзу Українського Студентства (з 1948 р.). Він став одним із засновників і активних діячів Українського Студентського Товариства Національного Солідаризму “Зарево”, в 1955-1958 рр. – був його головою, членом редакційної колегії журнал товариства “Розбудова держави.
Після закінчення Другої світової війни Аркадій Іларіонович оселився в Парижі, де позна-йомився з багатьма українськими і французькими вченими, серед яких були Олександр Шульгин, Володимир Кубійович, Марія Шеррер, Ілько Борщак, Наталія Полонська-Василенко та інші.
З 1959 р. А. Жуковський був генеральним секретарем Українського Академічного Товариства в Парижі (голова – О.Шульгин), також належав до організації Українська Громадська Єдність. В цьому ж році став дійсним членом ради Бібліотеки ім. Симона Петлюри, з травня 1983 до жовтня 1995 очолював Раду Бібліотеки. Паралельно з роботою інженера в 1960 році він став асистентом української мови в Державному інституті східних мов і цивілізацій, Університету Нова Сорбона в Парижі (до 1970 р.), в цьому ж інституті він працював викладачем історії і цивілізації України до 1988 року (доцент з 1977 р.).
Праця в університеті стимулювала історичні дослідження. Саме на кінець 1950-х – початок 1960-х р. р. припадає період активізації наукової діяльності Аркадія Жуковського. За його ініціативою 1949 р. було створено групу науковців, переважно його земляків, що взялися до написання великої праці про рідний край – Т. Бриндзан, Д. Квітковський, І. Новосвіський, В. Кубійович. Наслідком їхньої праці стало видання у 1956 році книги “Буковина. Її минуле і сучасне”, в якій А. Жуковський написав “Історію Буковини”, був співавтором кількох розділів та разом із Т. Бриндзаном і Д. Квітковським здійснив загальне редагування книги. Цю працю перевидано в Чернівцях у двох томах у 1991-1994 рр. В Українському Вільному Університеті (УВУ) в Мюнхені 1969 р. під керівництвом Н. Полонської-Василенко захистив дисертацію українською мовою на здобуття наукового ступеня доктора філософії на тему: “Петро Могила і питання єдності церков”.З 1969 до 1975 р. А. Жуковський поглиблював вивчення історії і цивілізації Східної Європи у Новій Сорбоні і 25 лютого 1976 р. захистив докторську дисертацію французькою мовою на тему “Історія Київської (Могилянської) Академії 1615-1817, культурного і освітнього осередку Східньої Европи”.
В 1992 р. за великий внесок у розвиток українознавства у Франції та у Європі Аркадія Жуковського було обрано іноземним членом Національної Академії Наук України. Того ж року його обрали дійсним членом УВАН у США. 1995 р. за значний внесок у національне відродження України А. Жуковський нагороджений премією Фонду Тараса Шевченка.
З відродженням незалежної України вчений неодноразово відвідував Чернівці, брав участь у наукових заходах, що проводились у ЧНУ. 16 січня 1997 р. йому надано Почесний докторат Чернівецького державного університету імені Ю. Федьковича. 18 січня 1997 р. його обрано Почесним громадянином м. Чернівці.
Указом Президента України від 7 лютого 1997 р. за вагомий особистий внесок у розвиток наукових досліджень з українознавства було нагороджено орденом “За заслуги” ІІІ ступеня, а 2002 року ІІ ступеня.
Аркадій Жуковський помер 2 жовтня 1914 р. в Парижі. Згідно заповіту покійного його поховано в родинному склепі на Руському кладовищі у м. Чернівці.
На телеграм каналі Голови ОУН Богдана Червака https://t.me/nationalizm
завжди більше інформації про український національно-визвольний рух та його визначних діячів.
Прохання підписатися!