«Я серцем хочу показати
страшну трагедію Мазепи
і в ній, в той час страшний незгоди,
страшну трагедію народу…
…Любив Вкраїну він душею
і зрадником не був для неї…
Він серцем біль народу чув,
що в даль дивився крізь багнети…»
Володимир Сосюра
У 1669—1708 роках Батурин був офіційною резиденцією гетьманів Дем’яна Ігнатовича, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Набуття специфічних столичних функцій змінило життєвий устрій міста. Була облаштована гетьманська резиденція. Її споруди були розташовані у Малому (Цитадель Батуринської фортеці) і Великому (Фортеця) місті та на околиці. Кілька разів на рік у Батурині збиралися старшинські ради.
У1687—1709 роках гетьманом України був видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — початку XVIII століття Іван Степанович Мазепа. Народився він 20 березня 1639 року у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань Івана Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної й соборної української держави.
Іван Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.
Ставши гетьманом, Мазепа відразу розпочав свою найважливішу працю – церковне будівництво. Це робили всі гетьмани – така була традиція. Мазепа був найбагатшим гетьманом і ніколи не шкодував своїх коштів на розбудову величезних храмів.
Багато зробив гетьман Іван Мазепа для Києво-Печерської лаври. Огородив Печерську лавру міцним кам’яним муром і побудував на ньому дві церкви – над Святими входовими і над Економічними воротами. Також він реставрував Успенську соборну церкву. Було збудовано три нові церкви, добудовані з боків ще дві. Ще були збудовані на Печерську Миколаївська церква і Миколаївський собор.
При Києво-Печерській лаврі була малярська школа. За Мазепи ця школа добре розвинулася. У 1690 – 1693 роках гетьман Іван Мазепа побудував Братську церкву на Подолі, яку назвали Богоявленська. Це була академічна церква. Також Мазепа ґрунтовно перебудував Києво-Могилянську академію. Він подбав, щоб академія була зарекомендована на зразок вищих шкіл.
На початку XVIII століття гетьман Іван Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави і утворення на українських землях незалежної держави.
На жаль Полтавська битва була програна, і цар Петро вирішив жорстоко помститися Україні. 2 листопада (13 листопада за н. с.) 1708 року Меншиков через зраду Івана Носа увірвався в гетьманську столицю Батурин і з наказу царя він дощенту спалив місто, перебив мешканців. Місто було знищено.
У 2008 році у Видавництві імені Олени Теліги вийшла книжка «Батуринська старовина».Упорядник В. Коваленко розмістив у книжці світлини проведених у Батурині розкопок, які демонструють звірячість загону Меншикова.
13 листопада (2 листопада за ст. с.) – день, коли ми повинні згадувати про Батуринську трагедію 1708 року.
Третій Президент України Віктор Ющенко приділив велику увагу реставрації історичних будівель Батуріна. Ми їздили туди до Батурина на екскурсію і бачили реставровані палаци. Вони вражають своєю архітектурою і раціональним плануванням.
У 2007 році вулицю Січневого повстання у Києві було перейменовано на вулицю Івана Мазепи. З історії відомо, що те так зване «повстання арсенальців» завадило Євгену Коновальцю поїхати зі своїм полком січових стрільців на допомогу в Крути, щоб зупинити муравйовців. Таким чином такої назви вулиці не мало б бути. А от назва вулиці Івана Мазепи, який багато зробив для розбудови Києво-Печерської лаври, дуже добре обрана. Ми (Фундація імені О. Ольжича і Видавництво імені Олени Теліги) з радістю сприйняли це перейменування. Водночас було б добре якби на площі Слави постав пам’ятник гетьману Івану Мазепі.
До дня відновлення Незалежності України із Швеції до Києва передали оригінали Клейнодів Івана Мазепи, Булави ймовірно Івана Мазепи і Пилипа Орлика, а також Конституції Пилипа Орлика, яка має назву «Пакти та конституції прав і вольностей Війська Запорізького між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорізького, та між генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року божого 1710, квітня 5, біля Бендер».
Виставлені прислані оригінали гетьманських Клейнодів, а також Універсали Івана Мазепи, надані бібліотекою імені Вернадського у Софії Київській . Їх охороняє Оранта. На жаль, оригінали, які надала Швеція, повертаються до шведського архіву.

Заслужений працівник культури України
Ольга Веремійчик