Неминучість повномасштабного військового зіткнення з РФ стала очевидною.
Принаймні , США і партнери упевнені в цьому на 100 відсотків.

На цьому тлі Україна застрягла у політичних чварах, а тому можливі будь-які сценарії розвитку подій, а не один і єдиноправильний – відкинути на деякий час протиріччя і консолідуватися для відсічі агресорові.

У випадку, коли розпочнуться масштабні бойові дії, центром спротиву мала б стати українська влада, Збройні сили України. Однак не слід виключати паралічу структур влади і державних інститутів, а той колаборації, як це, на жаль, відбулося у 2014 році в Криму і Донбасі.

За цих обставин, ймовірно, буде створюватися штаб спротиву із представників добровольчих формувань, патріотичних організацій, сил, які здатні мобілізуватися і виступити єдиним фронтом спротиву Москві.

Однак не можна виключати, що події розгортатимуться блискавично і такий об’єднавчий штаб спротиву не вдасться створити.

За таких обставин спротив відбуватиметься без належної координації, або взагалі без неї.

На перший план вийдуть підпільні форми і методи боротьби з московськими окупантами. Щось на зразок боротьби УВО під проводом Євгена Коновальця на західній Україні в 20-30 роках минулого сторіччя.

Іншими словами, своєрідне «УВО» буде створюватися у всіх регіонах і місцевостях України, де присутні націоналістичні організації, або окремі українські націоналісти.
Так, виникне безліч питань.
Де брати амуніцію і зброю?
Якими засобами зв’язку користуватися?
Як захистити родини і ближніх?
Де перебуватимуть нелегальні місця локацій для спротиву?

Відповіді на ці та інші питання кожна організація і одиниця вирішуватимуть самостійно.

Сподіваюся, що після того, як відбудеться масштабне вторгнення московських окупаційних сил, Україна зустріне ворога консолідованою на всіх рівнях : влади, опозиції, громадянського суспільства, а головне Збройних сил України.
Якщо цього не станеться, то за будь-яких умов на Путіна і рускіх в Україні чекатиме пекло.

Богдан Червак,
Голова ОУН