Лишилися тільки хліб та вино,

Та книга землі, недочитана ще.

Свіча при свічі. Гомонимо.

Про камінь, що в грудях пече та й пече.

Його не відкинеш. Треба пройти

Крізь нього. Пробити до світла тунель.

А де ж побратими?.. Хрести та й хрести

І згарище чорне замість осель.

Гримлять, як арта, невблаганні слова.

Ще рано дзвонити на парастас,

Коли не скінчилися НАШІ жнива.

Світає. В дорогу збиратися час.

Написано було після останньої зустрічі в Національному музеї літератури України з поетом, прозаїком і художником Б. Гуменюком з УВО-ЗСУ ім. Є. Коновальця, колишнім добробатівцем (з 2014 р.), автором знакового вірша “Заповіт”

Юрій КОВАЛІВ