Клопотання на присвоєння звання «Почесний громадянин міста Канева»

Скорині Олександру Івановичу

Скорина Олександр Іванович народився 7 липня 1945 року, українець, громадянин України, у Каневі проживає постійно з вересня 1954 року.

Освіта вища. Закінчив Київський політехнічний інститут у 1981 році за фахом електронні обчислювальні машини отримавши кваліфікацію інженер-системотехнік.

Маючи трудовий стаж більше 50-ти років Олександр Іванович весь його надбав виключно у Каневі: вантажник на будівництві Канівської ГЕС, столяр на Канівському промкомбінаті, столяр на лісзаводі будівельного управління «Дніпробуд», монтер зв’язку радіорелейної станції на Канівському вузлі зв’язку, вчитель трудового навчання ЗОШ № 4, регулювальник радіоапаратури на Канівському заводі «Магніт», представник Держприймання, викладач вечірньої Канівської філії Київського технікуму радіоелектроніки,  виконавчий директор приватної фірми, головний бухгалтер підприємств «Магніт-комп’ютер» та «Магнітприлад», виконавчий директор Міської лікарняної каси м. Канева, секретар Канівської міської ради, в.о. міського голови м. Канева, голова правління ОСББ «Канівська весна». І де б не працював О. Скорина скрізь він віддавався роботі, як кажуть, по повній. Не рахувався з часом, постійно вдосконалюючись навчався сам і навчав інших. Завжди скрупульозно розбирався у всіх виробничих проблемах, які з’являлися у його трудовій діяльності. Не цурався найбільш важких проблем і завжди знаходив їх вирішення.

На початку 2000-х років у Каневі створили Міську лікарняну касу, що мала б допомагати канівцям долати хвороби, які, на жаль, є постійними нашими супутниками життя. Та досить швидко лікарняна каса вже балансувала на межі банкрутства. Олександр Іванович запропонував змінити систему її функціонування. Його обирають виконавчим директором лікарняної каси і через незначний проміжок часу лікарняна каса стала спроможною знову допомагати своїм членам долати хвороби, гарантовано виконуючи свої статутні зобов’язання.

Коли держава розпочала реформування управління житловим фондом створюючи ОСББ по досвіду західних країн, Олександр Іванович береться доказати, що при вірному підході мешканці багатоповерхівок, де буде створено ОСББ, матимуть чимало переваг перед тими, які продовжуватимуть жити по старому. Будинок  під управлінням ОСББ «Канівська весна», яке Скорина О.І. очолив у 2017 році, досить швидко вже відрізнявся від інших багатоповерхівок: заміна всіх вікон у під’їзді на герметичні пластикові, встановлення енергозберігаючих лампочок у всіх місцях спільного користування, заміна труб тепло і водо мереж, завжди прибрана прибудинкова територія, відремонтований дах, охайний вхід у будинок, можливість встановлення індивідуальної системи опалення і це все при дещо меншому тарифі оплати послуги управління будинком відносно КП «ЖЕК».

Працював Олександр Іванович від зорі і до зорі. На двох, на трьох роботах. На основній і по сумісництву. З дому йшов зранку, приходив пізно увечері. В складний період прийшлось йому очолити міську владу: з 24.02. по 5.06. 2014 року, коли держава оговтувалася від авторитарної, антиукраїнської влади Януковича та Партії Регіонів, а Україна відзначала 200-річчя Т.Г.Шевченка. За дев’яту вечора світилися вікна кабінету міського голови – Олександр Іванович продовжував «розгрібати» проблеми, занурюючись в них до найменших дрібниць.

Більше 50-ти років трудового стажу, робота по 12 і більше годин на день, а не надбав О.І. Скорина ані двоповерхових хатинок, ані багатогектарних земельних ділянок. Бо його життєве кредо, його принципи – живи по закону, не кради, не обманюй. З цим він йшов по життю. І тоді, коли йому ще зовсім молодому чоловіку, вантажнику вантажного бюро будівельного управління Канівської ГЕС колеги-вантажники, які не чуралися добряче хильнути під час роботи, пропонували долучитися до компартії, членами якої самі були, і тоді коли йому молодому вчителю, який зумів організувати цікаве трудове навчання для старшокласників – створювати радіоприймачі, який вів у школі і на станції Юних техніків по декілька гуртків, пропонували по рознарядці стати членом компартії – інакше не будеш мати кар’єрного росту, не сприймав таких підходів: бути разом з комуністами-випивохами?, бути комуністом заради посади?

Та популярність і повагу канівців Олександр Скорина здобув, у першу чергу, своєю громадською діяльністю, своєю принциповою громадянською позицією, своєю сміливістю у творенні Незалежної України.

Старт міської громадської діяльності Олександра Івановича припав на початок 80-х, коли його обирають головою новоутвореного 12-го квартального комітету міста. З властивою йому скрупульозністю Скорина створює систему функціонування комітету: обходить всі вулиці, спілкується з людьми, проводить збори мешканців, створює комітет, товариський суд, щотижня приймає людей у ПТУ у визначений час, розбирає суперечки за межі та інші різноманітні побутові проблеми жителів  кварталу. На міському конкурсі по прибиранню вулиць одна з вулиць 12-го кварталу, а саме вулиця Корольова, перемагає і на ній прокладають асфальтове покриття.

Чорнобильська трагедія загострює екологічні проблеми. Олександр Іванович серед тих, хто наполегливо протистоїть промисловій забудові лівого берега Дніпра, він один з ініціаторів утворення (серпень-вересень 1989 року) громадської організації по боротьбі проти промислової забудови лівого берега Дніпра «Громада «Артанія», Яка залишилася неформальною, бо міська влада відмовилась її зареєструвати, а з часу її створення – голова цієї організації. А ще буде захист довкілля від спроб побудови алюмінієвого заводу, захист від руйнування Канівських гір побудовою гідроакомулюючої електростанції.

Чорнобильська трагедія загострила не тільки екологічні проблеми, вона оголила лицемірство, брехливість радянської влади. На фоні тотального зубожіння комуністичної імперії в ній різко проявилися національні рухи. Олександр Скорина з головою поринає в ці процеси, стає одним з канівських лідерів по боротьбі за справедливу українську владу, за українську державу. Він учасник І-го з’їзду НРУ, разом з Володимиром Петренком утворює Канівську організацію. На весні 1990 року Скорину працівники двох підрозділів заводу «Магніт» висувають   кандидатом в депутати до міської і обласної рад. В драматичній боротьбі Скорина здобуває обидва мандати та стає одночасно депутатом Канівської міської і Черкаської обласної рад. Розпочинається новий етап у його житті.

Будучи депутатом двох рад Олександр Іванович продовжує захищати інтереси канівців ще більш масштабно, ще більш ефективно, при цьому активно дискутує, спілкується з кожним, хто цього потребує. Дискутує спокійно, виважено, без надриву та крику, переконуючи опонента фактами, логікою, цифрами, здоровим глуздом.

Олександр Скорина в гущі всіх канівських подій, що стрімко наближають Незалежність України: він ведучий рухівського мітингу на заводі «Магніт» – після якого йому погрожують звільненням з роботи, один з ведучих першого рухівського міського мітингу в центрі міста на сходах кінотеатру – після якого була міліцейська спроба з ним «поспілкуватися», він комендант наметового містечка «Дзвін-90» в районі вулиці Бесарабія, учасник культурологічного походу «Дзвін-91», заключного етапу переходу «Останнім шляхом Кобзаря».

З проголошення, а вірніше з відновленням, Незалежності України Скорина О.І. з завзяттям там, де твориться нова, Незалежна Україна. І не тільки по формі – встановлення синьо-жовтого стягу на даху будівлі Канівської ради, винесення скульптури Леніна з приміщення обласної ради, тощо, а й по суті.

Крах комуністичної ідеології надав можливість вільного підприємництва, вивільнив приспані радянською владою сили приватної власності. Олександр Скорина береться довести, що рухівці володіють не тільки словом, що вони  можуть не тільки руйнувати старе, але й творити нове. На початку 90-х років Олександр Скорина працює виконавчим директором приватної науково-виробничої фірми «АСУЕ», працює успішно, встановлюючи та налагоджуючи обчислювальну техніку по Черкаській області і за її межами. Час сприяв тому, що Олександр Іванович опановує навики бухгалтерської роботи, опановує настільки успішно, що працює головним бухгалтером на підприємствах «Магніт-комп’ютер», «Магнітприлад», допомагає іншим бухгалтерам у їх роботі, в першу чергу – складанні податкових звітів.

Досвід перших альтернативних виборах приводить Олександра Скорину до розуміння налагодження роботи виборчих комісій у відповідності до діючого законодавства та перекрити можливі шляхи фальшування результатів виборів. Тому Олександр Іванович певний виборчий період працює у виборчих комісіях головою (Канівська міська територіальна), членом (Золотоніська окружна), спостерігачем,  довіреною особою.

Постійна робота над власним вдосконаленням, логічне мислення, глибоке вивчення української історії, переосмислення радянських міфів неминуче приводить Олександра Скорину в ряди українських націоналістів. Він обласний провідник ОУН на Черкащині, член ВО «Свобода».

В тій згуртованості, в тому єднанні українців в захисті рідної України від сучасних російських рашистів-окупантів, що дає глибоке переконання у неминучій нашій перемозі є, безперечно, і плоди діяльності, життя Скорини Олександра Івановича. Бо саме такі українці є творцями сучасної Незалежної України, є тими українцями, які дають шанс стати Україні процвітаючою, незалежною державою

Канівська міська партійна організація ВО «Свобода» подає кандидатуру Скорини Олександра Івановича до міської ради на присвоєння йому звання «Почесний громадянин міста Канева» та щиро сподівається у підтримці цього подання.

Прийнято одностайно на загальних зборах Канівської МПО ВО «Свобода» 1 січня 2025 року.