Кажуть, немає нині гарної книжки. Неправда. Немає нині, на жаль, зацікавленості державних мужів в допомозі письменникам та поетам – українське книговидання ледь животіє, тримаючись на ентузіастах – авторах, видавцях та нечисленних меценатах. Але книги – є. І будуть. Ось, наприклад.

Побував на запрошення друга-побратима Сергія Пантюка на подвійній презентації його книжок (збірка поезій «Поранений херувим/Оченята кольору антрациту», роману «Війна і ми») та іншого товариша – письменника, заступника командира добровольчого батальйону ОУН Бориса Гуменюка, яка відбулася в університеті «Україна» (Київ).
Класні тексти громадської та інтимної лірики Сергія гарно переплелися з уривками із книги Бориса «Блокпост». Тексти Сергія читав і чув. З книгою Бориса Гуменюка познайомився щойно.
Як влучно охарактеризували цю книгу критики: вона жорстка, брутальна, але – правдива. Цікаво, що видавалася вона не з рукопису. Ця книга складена з публікації Гуменяюка в Facebook, публікацій, які проривалися звідти, з війни, з селища Піски…
Автор не прикрашає ані війну, ані себе, ані своїх побратимів, так само, як не оповідає міфи. Війна – це кров, піт, сльози; війна – це сморід сечі, лайна і трупів, крізь який проростають кволі степові квіти…
Коротше, це – не «Аеропорт». Це – крутіше. Це щоденник чоловіка п’ятдесяти років, який пішов на війну, аби не гинули двадцятирічні хлопці, котрі ще не встигли породити власних дітей. Це щоденник зрілого дядька, який цінує життя і смерть, але який готовий і перемагати, і помирати. А ще більше готовий – перемагати й жити, жити незважаючи ні на що.
В книгу також увійшли тексти з попередньої книжки Бориса Гуменюка «Вірші з війни»
Рекомендую.
ПАВЛО ПРАВИЙ (Бондаренко)
Р.S.
Книжку голови УВО Бориса Гуменюка “Блокпост” можна придбати в офісі ОУН: вул. Івана Мазепи,6, Фундація ім. Олега Ольжича, тел.280-16-75