На історичному виднокрузі – славне 87-ліття утворення організації патріотів, героїчних борців за волю України. Невблаганний час, буревії визвольного змагу полишили за життєвою межею багатьох вершителів революційного чину ОУН, що вкрили себе безсмертною славою, передавши естафету своїм послідовникам і вірним продовжувачам націоналістичного руху.
Відрадно, що останнім часом розпочалися перші спроби реального об’єднавчого процесу поміж двома крилами націоналістичних організацій. Консолідаційні дії обумовлені необхідністю створення потужної націоналістичної сили, здатної реально впливати на сучасну суспільно-політичну ситуацію в плані відстоювання інтересів нації та України. Так, ще наприкінці 2013 року очільники двох націоналістичних структур підписали заяву, у якій, зокрема, відзначено, що «настав час консолідувати український націоналістичний рух і передусім відновити єдність ОУН, яка була створена у 1929 році полковником Євгеном Коновальцем та його соратниками. Ідейною основою такого об’єднання є український націоналізм, що його виплекала ОУН та її провідні ідеологи. Зважаючи на загрози, які постали перед Україною сьогодні, заявляємо про свою волю об’єднати зусилля у відстоюванні українських національних інтересів в усіх сферах життя держави».
Подібно ж і в «Меморандумі організаційної єдності українських націоналістів» наголошується на потребі витворення так званої «організаційної обопільності» – коли представники однієї гілки ОУН водночас є членами іншої. На недалеке майбутнє заповідалось проведення II Конгресу українських націоналістів, вислідом якого має постати єдина Організація. Задля пришвидшення реалізації цього проекту і з метою подолання повсякчас делікатного питання очільництва об’єднаної структури – є добра воля одного із керманичів (у разі втілення цієї ідеї) не претендувати на першість…
Однак, з того часу якихось конкретних кроків щодо реалізації вище спогадуваного не спостерігається, справа обмежувалася лишень нагромадженням декларативних заяв і, попри перманентні намагання однієї із сторін спробувати щось змінити – ініціативи, зазвичай, наштовхувались на кам’янобрилу і вже так оскомонабитну одповідку – «ще не на часі» однієї із консервативніших сторін переговорного процесу. І це все мовиться на тлі відкритої мілітарної загрози з боку Росії, коли українські воїни кладуть своє життя на східному фронті, у часи сьогочасних внутрішньоукраїнських непорозумінь поміж владою і суспільством! Хіба не націоналісти повинні зараз стати прикладом для інших у плані консолідації і реальної єдності? Які події мають ще відбутися, скільки ще жертв потрібно, щоб, нарешті, стало «на часі»?!
Тому нещодавно націоналісти західноукраїнських теренів відбули нараду, на якій вибудували стратегію подальших консолідаційних процесів поміж двома гілками націоналістичних організацій. Сформована робоча група з підготовки проведення найближчим часом Збору українських націоналістів Західної України, основною метою якого буде реалізація вище означеної заяви та меморандуму про єдність ОУН. Маємо надію, що ці ідеї знайдуть розуміння на всіх теренах України і будуть мати продовження в конкретній, самовідданій праці на благо самоствердження нашої державності, розвою націоналістичного духу та становлення української нації.
Наше сьогодення обов’язує до пошуку нових шляхів і напрямів роботи з розумінням насущних проблем і пошуком їх вирішення, які б відповідали духові новочасся. Сучасний націоналізм повинен позбутися отого красномовства так званих «рятівників нації», які нібито достоту все знають і розуміють, а зробити нічого не можуть, бо не хочуть, а то і не вміють.
На закрутах історичного шляху ОУН не знала хитань і сумнівів. Як міфічні титани поновлювали втрачену силу і життєву снагу через зв’язок з матір’ю-землею, так і Організація з цілющого джерела животворної ідеї українського націоналізму завжди черпатиме віру у власні сили, у своє історичне призначення. Це давало і завжди даватиме їй натхнення жертовності і пафос революційної боротьби на шляху до здійснення її остаточної мети.

Микола Сулятицький,
голова Івано-Франківської міської ОУН