25 червня ц. р. сесія міської ради Миколаєва (Львівська обл.) ухвалила рішення перейменувати вул. Садову на честь ОУНівця Василя Кіндрацього. Кажуть, що з цього приводу на сесії були дискусії. «Кіндрат» загинув на Донбасі як герой. Насправді таких небагато. Він прославив рідне місто і Україну. Перейменувати вулицю на його честь, це не обов’язок земляків, це їх привілей, Цей привілей для них на полі бою здобув великий син української нації Василь Кіндрацький.

Кіндрацький Василь Михайлович народився 10 березня 1963р. у селі Струпків Коломийського району Івано-Франківської області.

У 1980р. закінчив Отинійську середню школу, а в1981р.- Коршівське СПТУ. Працював трактористом.

У1989р. закінчив Львівський державний університет ім. Івана Франка, факультет журналістики. Здобув спеціальність журналіста.

У1989 – 1993 роках працював кореспондентом газети «Роздольський будівельник» та редактором часопису «Вісник Розділля».

З 1993 по 2005роки займався підприємницькою діяльністю. Працював заступником директора ПП «Довіра» та директором МПП «Копія».

У 2005 – 2010 роках – голова Миколаївської райдержадміністрації.

У 2008р. закінчив Львівський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президентові України, магістр державного управління.

Усі ці роки активно займався громадською діяльністю.

З 2001 року – член Української Народної Партії. У 2004 – 2005 роках був керівником районного виборчого штабу кандидата у Президенти України Віктора Ющенка. Активний учасник Помаранчевої революції

У 2006р. обраний депутатом Миколаївської районної ради.

З перших днів Революції гідності перебував на Майдані.

На початку листопада 2014 року вступив до добровольчого батальйону ОУН. Із зброєю в руках захищав соборність і незалежність України у селі Піски, що неподалік Донецька.

З лютого 2015 р. – член Організації Українських Націоналістів.

5 квітня 2015 року предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійший Патріарх Філарет нагородив В. Кіндрацького медаллю “За жертовність і любов до України”.

У травні 2015р. поїхав у село Водяне, що біля Донецького аеропорту, де перебував на позиціях першої роти першого батальйону 93-ї бригади Збройних сил України

25 травня2015р., ризикуючи життям, піднявся на вежу напівзруйнованої шахти і встановив там державний прапор і прапор ОУН.

28 травня пострілом з російського танка Т-72 Василя Кіндрацького було важко поранено, а згодом він загинув.

Василь Кіндрацький похований 30 травня 2015р. у Львові на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №76.

25 серпня 2015р. нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Дружина -Кіндрацька Галина Ярославівна, 1964 р. н., дочка –Кіндрацька Ангелина Василівна, 2004 р. н., син – Кіндрацький Ярослав Васильович, 2007 р. н.