Наче не палю вже багато років, але таке враження, що забув десь свою люльку!:) Чи то в Пісках, чи то на Бутівці… Отже треба вертатися! Тільки вже тепер не ротним. Адже батальйоном краще шукати тую люльку?:) Я вдячний всим, хто був зі мною в 2014-2015 роках! Хтось був за покликом серця, а хтось – випадковою людиною… Та всі ми зробили свою справу – не пустили ворога далі! Тоді не вистачало одягу, не було налагоджено постачання хлібу, води… Та україньку армію підтримали люди! Тепер ситуація ситуація змінилась. З одного боку – у ЗСУ покращились справи з амуніцією та харчами, а з іншого – вважається, що у нас перемир*я! А отже надзвичайно важко списувати втрачене в бою, чи при обстрілах майно… Ворог втомлений і чим-далі менш вмотивований, але повертається “бюрократія” притаманна радянській армії… Кажуть – тепер перевірок не менше, ніж обстрілів!
Моя майбутня бригада не має ППД (пункта постійної дислокації)! Бо колишній ППД, знаходиться під контролем ворога! Це звісно має свої “недоліки” – впевнений, що будь-яка ротація відбувається зі складнощами! Мабуть і в чергу на квартиру не ставлять!:)) Але ж – яка мотивація звільнити нашу землю!:) Тому – долучайтесь всі, хто бажає підписати контракт не через те, що не може влаштуватись на роботу (мушу визнати, що дуже багато в ЗСУ саме таких контрактників – звідси і величезна кількість “аватарів”!), а ті, хто готовий незважаючи на складнощі перемогти, нарешті, нашого споконвічного ворога! Погодьтесь – не кожному поколінню випадає така можливість!
Був на зустрічі з Ларисою Горліс-Горською. Слухав Шкляра, котрий говорив про те, що “Холодний Яр” написано про часи, коли козацтво підтримувалось українським народом! А потім настали часи набагато складніші… І тим, хто залишився не зважаючи ні на що “залишенцям”, було набагато складніше!.. Я слухав і думав про сучасну ситуацію.
“Романтична” частина війни, гадаю завершена! Тепер мають прийти ті, хто готовий стикнутись з труднощами в тилу під час ротації! Тепер не варто розраховувати на волонтерів, як колись… Люди виснажились! Можливо за штик-ніж, котрий залишився в москальській задниці, тепер доведеться заплатити в п*ятикратному розмірі… Але ж які то дрібниці!
Як завжди потужно висловився Гуменюк! Він правий – ми (українці) долучились, як ніхто, до створення цього монстра – МОСКОВІЯ! Отже – нам його й долати! Тому я хочу залишити свій позивний “Хохол”, тільки писатиму його тепер так: “Hohol”, адже саме Гоголь, вустами Тараса Бульби сказав цю влучну фразу:”Я тебе породив, я тебе і вб*ю!” І я хочу бути саме тим, кому це нарешті вдасться! Ну гаразд – одним з тих!:)

Борис Гончар