«Круглий стіл» з нагоди 25-ї річниці референдуму 1 грудня 1991 року відбувся в Івано-Франківському Центрі патріотичного виховання ім. С.Бандери.
В кімнаті-музеї Є.Коновальця, нещодавно відкритій в ЦПВ ім. С.Бандери, зібралися представники різних поколінь – учні ЗНЗ, учасники гуртків історичного профілю та учнівських об’єднань закладу зі своїми керівниками, студенти коледжів і Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника, науковці й почесні гості.
Вихованці закладу розповіли про кандидатів у президенти 1991 року.
Ініціатор заходу, заступник директора з методичної роботи Мирослав Нагірний, запропонував для дискусії три блоки питань: сподівання українців 1 грудня 1991 р.; наші успіхи й розчарування за роки незалежності; перспективи України. Присутні переглянули фрагменти відео «Хроніки. 1991», мали нагоду почути ґрунтовну доповідь про значення референдуму 1 грудня 1991 року від учасника тих подій Степана Волковецького, депутата Верховної Ради в 1990-1998 рр., згодом голови обласної ради й ОДА, Надзвичайного і Повноважного Посла України в Грузії й Азербайджані, голови обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка.
Ще один учасник вікопомних подій Зіновій Остап’як, депутат обласної Ради багатьох скликань, а нині – голова Сенату ОУН, розповів про ключові відмінності між традиційною для українців демократичністю і схильністю окупантів до деспотії, а також вкотре наголосив на необхідності єднання національних сил в боротьбі за утвердження державності.
Заступник директора ЦПВ ім. С. Бандери М.Нагірний відзначив, що на початку 1992 року у Верховній Раді також відбулася урочиста передача повноважень останнім президентом УНР в екзилі Миколою Плав’юком всенародно обраному президенту України Леоніду Кравчуку. Ця процедура підкреслила важливий юридичний момент: сучасна держава Україна не лише спадкоємиця УРСР, але й Української Народної Республіки.
В рамках дискусії кандидат історичних наук Андрій Випасняк зробив порівняльний аналіз оксамитових революцій у Східній Європі, де переважно опозиція прийшла до влади мирним шляхом, крім болісних процесів у Румунії та Югославії. Політолог Богдан Максимець акцентував увагу на тому, що якесь реформування СРСР не врятувало б цю імперію, колись вона мусила розвалитись.
Мирослав Нагірний