Начальнику Львівської ОВА

Козицькому М.З.

ЗВЕРНЕННЯ

Шановний Максиме Зиновійовичу, відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлюються основні завдання місцевих державних адміністрацій, серед яких зазначено, “реалізацію інших наданих державою,…повноважень.”

Так відповідно до статті 12 Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» встановлено, що до суб’єктів державної політики національної пам’яті Українського народу належать й місцеві державні адміністрації. А стаття 17 вищезгаданого закону встановлює повноваження місцевих державних адміністрацій у сфері державної політики національної пам’яті Українського народу. Серед яких є “у межах компетенції реалізують комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону”

А стаття 6 вищезгаданого закону встановлює, “6) увічнення пам’яті про: осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, опорі тоталітарним режимам, зокрема у Війні за Незалежність України, борців за незалежність України у XX столітті”.

Враховуючи вищевикладене можна прийти до висновку, що до повноважень Львівської ОВА входить також питання увічнення пам’яті про осіб які брали участь в опорі тоталітарним режимам і є борцям за незалежність України у XX столітті.

Враховуючи це ОУН вирішила звернутись до Вас з клопотанням про увічнення пам’яті видатної особистості, уродженця Львівщини який за час свого  життя зумів стати одним з очільників українського національно-визвольного руху у XX столітті. Мова йде про українського державного, військового та політичного діяча, поручника Українських Січових Стрільців, полковника Армії УНР, заступника командира Січових Стрільців, члена Стрілецької Ради, начальника штабу Дієвої Армії УНР, першого крайового команданта УВО, голови Сенату УВО-ОУН, другого голови Проводу українських націоналістів, та другого голови ОУН Мельника Андрія Атанасовича.

Полковник А.Мельник був людиною яка цілковито присвятила все своє життя боротьбі за створення незалежної та соборної України та звільнення українського народу від поневолення. Його заслуги перед українським національно-визвольним рухом були винятковими. Це розумів також і полковник Є.Коновалець який на випадок своєї смерті призначив полковника А.Мельника своїм наступником на посаді голови Проводу українських націоналістів й голови ОУН. Зрештою полковник А.Мельник став одним з очільників українського національно-визвольного руху у XX столітті. І відповідно до чинного законодавства України він є борцем за незалежність України у XX столітті.

Враховуючи те, що 12 грудня 2025 року виповнюється 135 років з дня народження полковника А.Мельника, ОУН вважає доречним в цьому році ініціювати присвоєння йому звання «Почесного Громадянина міста Львова». І допомогти з реалізацією даної ініціативи може Львівська ОВА, бо відповідно статті 2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлено “6) взаємодію з органами місцевого самоврядування”. З цього виходить, що Львівська ОВА має повноваження та можливість звернутися до Львівської міської ради з відповідним поданням в якому буде ініційовано присвоєння звання «Почесного громадянина міста Львова» Мельнику Андрію Анатасовичу.

Реалізація даної ініціативи дозволить належним чином увічнити пам’ять про полковника А.Мельника за його багаторічну діяльність на території Львова яку він проводив спочатку в статусі крайового команданта УВО, потім голови Сенату УВО – ОУН, а також представника голови Проводу українських націоналістів та голови ОУН полковника Є.Коновальця на західноукраїнських землях.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про звернення громадян», Прошу Вас:

1.         Підготувати (розробити) подання про присвоєння звання «Почесного громадянина міста Львова» Мельнику Андрію Атанасовичу.

2.         Направити підготовлене (розроблене) подання про присвоєння звання «Почесного громадянина міста Львова» Мельнику Андрію Атанасовичу до Львівської міської ради.

Прошу Вас надати відповідь на моє звернення у строк передбачений чинним законодавством України у спосіб направлення відповіді на мою електронну адресу зазначену в даному зверненні.

З повагою

Богдан Червак,

Голова ОУН

Додаток: Біографічна довідка Мельника Андрія Атанасовича

Біографічна довідка Мельника Андрія Атанасовича

Опублікована в Енциклопедія історії України: Т. 6. Ла – Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2009. – 790 с. (сторінка 597)

Мельник Андрій Атанасович (12.12.1890–01.11.1964) – військовий і політичний діяч українського національно-визвольного руху. Народився в с. Воля Якубова (нині село Дрогобицького району Львівської області). Протягом 1900 12 навчався в гімназіях Дрогобича і Стрия, вступив до Вищого земельного інституту у Відні. 1914 вступив добровольцем до Легіону Українських січових стрільців, 1914–16 – командант сотні УСС, брав участь у боях на горах Маківка і Лисоня. 1916–17 перебував у російському полоні в м. Царицин (нині м. Волгоград, РФ). Після втечі з полону наприкінці 1917 – на поч. 1918 разом з Є.Коновальцем формував Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, згодом реорганізований у курінь січових стрільців, полк, дивізію і корпус січових стрільців. Посідав посади команданта цього куреня, помічника команданта полку, начальника булави (штабу) загону і корпусу, команданта дивізії, помічника команданта корпусу січових стрільців. Відзначився при обороні Києва на початку 1918 та в бойових діях, пов’язаних з відновленням Української Народної Республіки. З січня 1919 – начальник штабу Армії Української Народної Республіки. 1920 перебував у таборі для інтернованих на території Польщі, виступив одним із засновників Української військової організації. 1920–21 – контролер військової місії УНР. 1921–22 навчався в Празі (Чехословаччина), здобувши диплом інженера-лісника. З 1922 проживав у Галичині, де став крайовим командантом УВО. У лютому 1924 заарештований польською поліцією за участь в українському русі та засуджений до 5-ти років ув’язнення. Після звільнення працював лісником в угіддях А.Шептицького, водночас займаючись підпільною діяльністю. 1929 взяв участь у створенні Організації українських націоналістів, 1933–38 – голова організації католицької молоді “Молоді орли”, голова Товариства українських комбатантів “Молода громада”, з 1934 – член, і згодом, голова Сенату УВО. Після загибелі Є.Коновальця в травні 1938 став головою Проводу українських націоналістів, 1939 затверджений на цій посаді 2-м Великим збором українських націоналістів у Римі (Італія). 1947 іменований пожиттєвим головою ОУН, яку очолював до 1964. Під час Другої світової війни з 1941 перебував під німецьким арештом, з 1944 утримувався в концтаборі Заксенгаузен. У повоєнні роки з 1945 проживав у Люксембурзі (Велике герцогство Люксембург). Виступив ініціатором створення 1948 Української національної ради, яка об’єднала представників різних політичних партій і рухів. 1957 ініціював початок роботи зі створення Світового конгресу вільних українців. Помер у лікарні місті Кельн (ФРН). Похований на міському цвинтарі місті Люксембург.