Голові Українського інституту
національної пам’яті
Алфьорову О.А.
ЗВЕРНЕННЯ
Шановний Олександре Анатолійовичу, як Вам відомо 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932 –1933 років в Україні» відповідно до якої було визнано, що “Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом Українського народу” та встановлено, що “Публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним”.
Одначе станом на сьогодні чинне законодавство України не передбачає жодної юридичної відповідальності за публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні. Таким чином можна констатувати, що будь-яка особа має можливість здійснити публічну наругу над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору та принизити гідність Українського народу і за це не передбачена жодна адміністративна чи кримінальна відповідальність. Бо хоча згаданий Закон визнає заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні протиправним, чинне законодавство України не передбачає правового механізму для притягнення до відповідальності особи за вищезгадане протиправне діяння.
Задля розв’язання цієї проблеми ще 28 листопада 2017 року у Верховній Раді України був зареєстрований проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору)» № 7343. Одначе цей законопроєкт так і не був винесений на розгляд Верховної Ради України.
Також чинне законодавство України не встановлює жодної юридичної кваліфікації та історичної оцінки масовому Голоду 1921–1923, 1946–1947 років в Україні. І хоча в Указі Президента України від 26 листопада 1998 року №1310/98 «Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів» згадується про “Голодомори”, одначе в ньому немає жодної конкретизації про які саме Голодомори йде мова і під час яких історичних та політичних подій відбулися ці трагічні події, та хто несе юридичну відповідальність за них.
При цьому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті», яким було затверджено «Положення про Український інститут національної пам’яті» до основних завдань УІНП належить “надання оцінки тоталітарним режимам XX століття в Україні, Голодомору 1932–1933 років, масовому голоду 1921–1923, 1946–1947 років, примусовим депортаціям, репресіям комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років, діям організаторів і виконавців таких злочинів, а також наслідкам їх дій для України та світу”. А отже надання оцінки масовому Голоду 1921–1923, 1946–1947 років в Україні належить до компетенції УІНП.
Також відповідно до вищезгаданого положення, УІНП для виконання покладеного на нього завдань має право, “одержувати безоплатно від органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань, співпрацювати з архівами з метою використання документів з питань, що належать до його компетенції”. А отже УІНП має право одержати всю необхідну інформацію, документи та матеріали пов’язані з масовим Голодом 1921–1923, 1946–1947 років в Україні, щоб після ознайомлення з ними, мати можливість надати неупереджену оцінку тим трагічним подіям та першопричинам через які вони відбулись.
При цьому потрібно наголосити, що найкращим та найбільш практичним способом для України встановити юридичну кваліфікацію та надати історичну оцінку масовому Голоду 1921–1923, 1946–1947 років в Україні буде ухвалення Верховною Радою України окремого нормативно-правового акту в якому буде встановлено офіційну позицію нашої держави по даній справі. Також відповідно до згаданого положення, УІНП для виконання покладених на нього завдань, має право “залучати представників центральних і місцевих органів виконавчої влади…до розгляду питань, що належать до його компетенції (за погодженням з їх керівниками)”, а також “під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з державними органами, …”.
Отже УІНП з метою виконання покладеного на нього завдання, має право залучити (звернутись) до державних органів (інституцій) які відповідно до Конституції України наділені правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України та клопотати в них направити на розгляд Верховної Ради України проєкт нормативно-правового акту який встановить юридичну кваліфікацію та надасть історичну оцінку масовому Голоду 1921–1923, 1946–1947 років в Україні.
Не менш важливим є те, що відповідно до документів та інших історичних джерел, а також на підставі досліджень українських істориків можна стверджувати, що у XX столітті Україна пережила три штучних Голодомори, які мали катастрофічні наслідки для сільського господарства, демографічного розвитку та ментального здоров’я українського народу. Одначе станом на сьогодні лише Голодомор 1932–1933 років в Україні отримав офіційну юридичну кваліфікацію та історичну оцінку від нашої держави, через ухвалення окремого Закону України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», а інші два Голодомори її не отримали.
Зокрема масовий Голод 1921–1923 років в Україні був масштабним за кількістю своїх жертв, і окрім природних чинників та розвалу господарства після семи років виснажливих воєнних дій, він мав і соціальні причини зумовлені політикою СРСР по «викачування» хліба з села, та руйнування його традиційних основ. Через цю злочинну політику вже у січні 1922 року кількість голодуючих в Україні сягнула 1890000 осіб, у березні – 3250000, в червні – 4103000. Тогочасні керівники Москви помітили, що голод пригнічує повстанську активність українського селянства. Саме через це вони дали вказівку не припиняти хлібозаготівлі в голодуючих районах України, а сам факт про масовий голод на цих територіях замовчувався. Внаслідок вищезгаданої злочинної політики СРСР голод у південних регіонах України тривав весь 1922 рік та протягом першої половини 1923 року. І станом на сьогодні кількість померлих під час Голоду 1921–1923 років в Україні лишається невідомою. Здебільшого дослідники називають близько 500 тисяч жертв.
Також причиною масового Голоду 1946–1947 років в Україні стала сукупність факторів, серед яких була страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства із США в рамках ленд-лізу. А також рішення СРСР відправляти зерно країнам Східної Європи, які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму. Для реалізації цього плану колгоспам ставляться нереальні завдання – зібрати й відправити з України до Москви понад 360 мільйонів пудів зерна. Щоб виконати цей план, колгоспи навіть почали збирати запаси зерна із приватних селянських господарств. І дана злочинна політика СРСР мала катастрофічні наслідки для України. За оцінками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України у 1946–1947 роках надсмертність в Україні перевищила 700 тисяч осіб, а більше чверті жертв були діти до 14 років.
Враховуючи вищевикладене можна з впевненістю стверджувати, що масовий Голод 1921–1923, 1946–1947 років в Україні став можливим виключно завдяки цілеспрямованій політиці СРСР який використовував штучний Голод як один з інструментів поневолення та знищення українського народу. При цьому потрібно зазначити, що в Законі України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» встановлено, що злочином проти Українського народу визнається “…інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним та націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами…зокрема Голодомор 1932-1933 років, масові штучні голоди 1921-1923, 1946-1947 років… “
А отже відповідно до Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» масовий Голод 1921–1923, 1946 1947 років в Україні визнається “штучними Голодами” та “злочином проти Українського народу”. Одначе невелика згадка у вищезгаданому законі не може стати рівнозначною заміною окремому нормативно-правовому акту в якому буде конкретизовано та встановлено юридичний факт, що саме комуністичним тоталітарним режимом СРСР несе відповідальність за масовий Голод 1921–1923, 1946–1947 років в Україні і те що, вищезгадані штучні Голоди були злочином проти Українського народу. Також в окремому нормативно-правовому акті може бути встановлена повну юридичну кваліфікацію й історичну оцінку масовому Голоду 1921–1923, 1946–1947 років в Україні відповідно до норм міжнародного права в тому числі й Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду.
При цьому відповідно до «Положення про Український інститут національної пам’яті», УІНП має право розробляти проєкти нормативно правових актів, а саме “…вносить на розгляд Міністра культури та стратегічних комунікацій пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу та розроблені Інститутом проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів МКСК, а також щодо проектів актів, розробниками яких є інші центральні органи виконавчої влади”.
А отже нічого не забороняє УІНП розробити власний проєкт нормативно-правового акту про криміналізацію публічного заперечення факту Голодомору 1932–1933 років в Україні, та криміналізація публічного заперечення юридично встановленого факту, що Голодомор 1932–1933 років в Україні був геноцидом українського народу. Аналогічно УІНП має право розробити власні нормативно-правові акти в яких буде встановлено юридичну кваліфікацію та надано історичну оцінку масовому Голоду 1921–1923, 1946–1947 років в Україні. Та встановлено юридичний факт, що масовий Голод 1921–1923, 1946–1947 років в Україні був злочином проти Українського народу який був вчинений комуністичним тоталітарним режимом СРСР.
Крім того необхідно підкреслити, що у вищезгаданому положенні відсутня будь-яка пряма заборона, застереження чи обмеження стосовно права УІНП направляти розроблені ним проєкти нормативно-правових актів для ознайомлення іншим органам державної влади України, під час залучення їх для виконання завдань які покладені на УІНП.
Також потрібно зазначити, що відповідно до Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», а саме статті 15 до повноважень УІНП належить “узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування політики національної пам’яті.” та “у встановленому порядку бере участь у погодженні проєктів законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень, передбачених законом, висновки і пропозиції до проєктів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проєктів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи,…”А отже УІНП має право вносити розроблені ним нормативно-правові акти в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.
Водночас потрібно зазначити, що відповідно до статті 6 Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», до основних завдань державної політики національної пам’яті Українського народу належить “4) вшанування, увічнення пам’яті та відновлення історичної справедливості стосовно жертв злочинів проти Українського народу”. А отже розробка УІНП нормативно-правових актів які стосуються вищезгаданих питань, та подальше їх ухвалення Верховною Радою України буде відповідати завданням державної політики національної пам’яті Українського народу, та стане одним з кроків вшанування, увічнення пам’яті та відновлення історичної справедливості стосовно жертв масового штучного Голоду 1921–1923, 1946–1947 років в Україні.
Розуміючи те, що УІНП зараз спрямовує свої сили задля приведення підзаконних нормативно-правових актів, зокрема Положення про УІНП, у відповідність до Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», ми не вимагаємо від УІНП розпочати негайну підготовку (розробку) проєктів нормативно-правових актів задля реалізації вищезгаданих ініціатив.
Одначе приведення нормативно-правових актів України у відповідність до вищезгаданого закону може тривати декілька тижнів або навіть місяців. При тому потрібно зазначити, що навіть наявність в чинних нормативно-правових актах певних колізій, не може стати на перешкоді та заваді для реалізації вищезгаданих ініціатив. Бо відповідно до статті 3 вищезгаданого закону встановлено, що “Якщо законом України, іншим нормативно-правовим актом встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила, встановлені цим Законом.”
Також вважаємо доречним наголосити, що у 2026 році виповнюється 80 років з дня початку масового штучного Голоду в 1946-1947 років в Україні. І ми вважаємо, що УІНП має всі повноваження та можливості допомогти реалізувати вищезгадані ініціативи до настання цієї трагічної дати.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України «Про звернення громадян», Постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 684 «Деякі питання Українського інституту національної пам’яті», Законом України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу», Прошу Вас:
1. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП, розробити пропозицію, щодо вдосконалення Указу Президента України від 26 листопада 1998 року №1310/98 «Про встановлення Дня пам’яті жертв голодоморів». В тексті якого буде встановлено юридичний факт, що Голодомори 1921–1923, 1932–1933,1946–1947 років в Україні були вчинені комуністичним тоталітарним режимом СРСР та були злочином проти Українського народу.
2. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП, розробити проєкт нормативно-правового акту яким буде запроваджено кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932–1933 років в Україні, та юридично встановленого факту, що Голодомор 1932–1933 років є геноцидом Українського народу.
3. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП, розробити проєкт нормативно-правового в якому буде встановлено юридичну кваліфікацію та надано історичну оцінку масовому Голоду 1921–1923 років в Україні. Та в якому буде встановлено юридичний факт, що масовий штучний Голод 1921–1923 років в Україні був вчинений комуністичним тоталітарним режимом СРСР і є злочином проти Українського народу.
4. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП, розробити проєкт нормативно-правового в якому буде встановлено юридичну кваліфікацію та надано історичну оцінку масовому Голоду 1946–1947 років в Україні. Та в якому буде встановлено юридичний факт, що масовий штучний Голод 1946–1947 років в Україні був вчинений комуністичним тоталітарним режимом СРСР і є злочином проти Українського народу.
5. Доручити уповноваженим співробітникам УІНП підготувати обґрунтоване подання (пропозицію) необхідності ухвалення розроблених УІНП вищезгаданих нормативно-правових актів Верховною Радою України.
6. Направити розроблені УІНП вищезгадані нормативно-правові акти разом з підготовленими поданнями (пропозиціями) до суб’єктів які відповідно до статі 93 Конституції України наділені правом законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.
7. Направити розроблені УІНП вищезгадані нормативно-правові акти разом з підготовленими поданнями (пропозиціями) на розгляд Кабінету Міністрів України.
Прошу Вас надати відповідь на моє звернення у строк передбачений чинним законодавством України у спосіб направлення відповіді на мою електронну адресу зазначену в даному зверненні.
З повагою
Богдан Червак,
Голова ОУН