4 роки повновномасштабної. 12 років російської відкритої агресії. Багато сторіччь боротьби зі злом.

Ми зібралися, як підрозділ, не 24.02.2022. Ще за місяць до того ми, ветерани-добровольці, проводили своїми силами та без будь-якої підтримки чи то влади чи то ще когось, вишколи для цивільного населення, яке мало навчитися воювати та скоро взяти до рук зброю.

Ми не були романтиками, бо ми вже знали що таке війна, отримували її гіркий досвід, втрати, поранення ще з 14го року. Ми розуміли, що чекає українців. Дехто з нас знав багато – бо ми ще юними сиділи в кпз та отримували статті, як хрест на нас ставили в базах “органів”, ми били морди зайдам та розганяли “руські марші” в Києві ще задовго до того, як народ одуплився що “ми з ними не брати”. Нас пакували на маршах УПА та заносили в бази “нацистів”. Ми билися на Майдані. Ми билися в АТО. Дехто пройшов тюрми за Українську справу. А хтось воював з росією на справжній війні ще задовго до АТО – допомагаючи братнім народам Кавказу.

І зараз когось з нами вже нема, когось з нас не стане завтра, але сумнівів не має бути.

За ці крайні 4 роки втомила не війна і втрати. Втомили інтриги та нездатність співвітчизників жити без них. Цим вдало користується ворог, грає на цьому в іпсо, бо знає – це наша всенаціональна біда. І це не раз нас топило. Хоча ми і потопленими будемо воювати, тільки от втрат буде більше, і часу втратимо, а він надцінний. Зрештою, в нас бореться ця зараза і ґен національної єдності.

Нагадайте це своїм прикладом ближнім, якщо здатні бачити, відчувати, чути. Згадайте ці слова, коли власний страх та амбіції захочете замаскувати інтригами та лайном до ближніх.

Шкода тільки, що кращі з нас вже не візьмуть до рук зброї, але пам’ять їхня жива та завжди з нами. Тож станьте кращими, згадайте які якісні це були люди – не зганьбіть їх власною ницістю. Продовжуйте справу поколінь.

Слава Нації!

Ми – неминучі!

Євген ЧЕПЕЛЯНСЬКИЙ