В першу річницю загибелі мого чоловіка – Андрія Юрги – відкрився сайт благодійного фонду його імені WWW.YURHA.ORG
Зразу ж після трагічної смерті Андрія. Юрги багато його друзів і колег звернулися з просьбою що б допомогти мені – його вдові. І це були не просто пусті слова, за ними послідкувала реальна допомога Це не дуже дивно-багато знали скромного сина священника і успішного бізнесмена, як ввічливу і добру людину. Він багато помагав окремим людям, церковним і загальним організаціям. Цілу зиму і весну 2014 він провів на київськім майдані. Меморіальна дошка на школі в м. Комарно Львівської області і велике число політичних, світових ,церковних діячів і простих звичайних людей, прийшовших на його похорони,-засвідчує широкому признанню його заслуг.
Тут немає нічого дивного: Андрій це заслужив. Дивним є інше. Надходили співчуття з різних кінців світу, від людей, які нічого не знали про Андрія і про його родину до його трагічної загибелі. Невідомими способами люди знаходили контакти і зв’язувалися зі мною. У наш жорстокий і далеко не милосердний час знайшлися й такі, які, не знаючи Андрія та його сім’ю особисто, все-таки вважали своїм моральним обов’язком не тільки висловити співчуття і підтримку, але й допомогти матеріально.
Їхня щирість вражала. Наталія Серая з норвезького міста Тронхейм перша зателефонувала мені і попросила повідомити номер рахунку, на який вона могла б перерахувати гроші.
Це було несподівано, і стало для мене проблемою. Звичайно, гроші мені і неповнолітньому синові були дуже потрібні, але наскільки порядно скористатися допомогою зовсім незнайомих людей? Наскільки правильно брати ці гроші тільки собі? І навіть якщо прийняти цю допомогу, то як це зробити? Адже після переказу валютних коштів на гривневий рахунок удови в Україні понад 60 відсотків цих грошей заберуть банки. Як пояснити людям, які живуть за межами України і не знають українських реалій, що більша частина надісланих грошей піде різними каналами українським «господарям життя». Цілком зрозуміло, що допомагають найчастіше люди, які самі пройшли через важкі випробування, і для них ці гроші теж не були б зайвими… Звичайно, матеріальне становище в родині складне, але ж я працюю, і ми із сином, принаймні, не голодуємо. А скільки жінок, у яких загинули чоловіки-годувальники, залишилося без будь-яких засобів існування і реально змушені відмовляти собі і своїм дітям у найпотрібнішому?! Їм ще гірше! Набагато гірше!
Я попросила поради та допомоги у своєї подруги дитинства, яка давно живе в Празі. Подруга звернулась до своїх друзів, і, як результат, усім світом прийшли до такого рішення:
– утворити в Україні Благодійний фонд допомоги дітям, батьки яких загинули захищаючи Україну, пам’яті Андрія Юрги. Я стала директором фонду.
– просити чеський банк відкрити, як виняток, благодійні рахунки в USD, EUR та CZK для української організації.
– гроші, що їх пожертвували Наталія Серая (Норвегія) та Адам Яффе (Ізраїль), використати на створення сайту з метою надання допомоги дітям, батьки яких загинули захищаючи Україну.
Фонд юридично створений у травні 2015 року. На сьогодні всі організаційні питання успішно вирішені.
Цим дітям справді дуже потрібна Ваша допомога, будь-яка, навіть найскромніша!
Марія Юрга