У назві нашої газети поєднано два символи національно-визвольного руху – «Українське слово» і «Літаври». Це назви друкованих видань ОУН, які виходили в Україні під час Другої світової війни. Таким чином духово й ідейно ми стали ще ближчими до своїх героїв: засновників і провідників ОУН Євгена Коновальця й Андрія Мельника, Олени Теліги й Олега Ольжича, тисяч інших звитяжців, які поклали життя за Україну.

Як відомо, Олена Теліга редагувала додаток до газети «Українське Слово». Згодом ініціювала окреме літературне видання – «Літаври». Таку назву обрали не випадково. Адже літаври – ударний музичний інструмент із визначеною частотою звуку. Його широко використовували в побуті запорозькі козаки. Як ніякий інший він наводив жах на ворога своїми громовими ударами, був засобом зв’язку для військових козацьких загонів. Ударами в літаври гаслували про небезпеку, спеціяльними умовними сиґналами під час бою передавали накази по війську, кошу тощо.

Редакція «Літавр», як і редакція «Українського Слова» містилася в будинку по вул. Бульварно-Кудрявська, 24 (нині – В. Воровського).

Олена Теліга, із властивою її характеру безкомпромісністю, рішуче посилила національно-державницьке спрямування «Літаврів». Устигли випустити лише чотири числа. Перше вийшло друком у неділю 16 листопада 1941 року. Останнє – 7 грудня. У ньому, напередодні річниці розстрілу поета Дмитра Фальківського, дали про нього статтю – «Жертва розіп’ятих днів» (автор Сергій Ледянський). У ній, зокрема, згадували про службу письменника в ЧК й розчарування в комуністичній ідеї. А вже 12 грудня ґестапо заарештувало редакцію «Українського Слова» разом із головним редактором Іваном Рогачем: надто проукраїнською була газета.

Із повагою,

редактор газети