Сонячного квітневого дня 17.04.2016 року Полтава прощалася із своїм сином , своїм захисником – бійцем 81-ї АМБр Мирославом Кабушкою. Він поліг у промзоні Авдіївки 14 квітня. Автомати і гранатомети – це не та зброя, щоб воювати нею проти танків і «Градів», а необхідність узгоджувати вогонь у відповідь із командуванням у Києві , на відповідь звідки чекають добу , робить бійців ЗСУ практично безоружними і беззахисними перед ворогом. Життям наших синів, батьків і братів платимо ми – українці – за зрадницькі домовленості недолугих і продажних «дипломатів» , за бізнес , побудований на крові громадян України.
… Сотні полтавців прийшли у неділю 17 квітня до Успенського собору, щоб вклонитися справжньому лицарю, справжньому козаку , який сам попросився на фронт, щоб захистити трьох своїх дітей, батьків, всіх нас від московської орди, від жахіть обстрілів і терору окупації. Він добре усвідомлював, що в цій битві двох світоглядів , двох світів кожен громадянин України має зайняти своє місце в бойових лавах . У своїй частині, за відгуками бойових побратимів , він проявив себе надійним товаришем з високим почуттям відповідальності , абсолютно безстрашним, прекрасним організатором, який готував своїм товаришам в умовах передової смачні страви, піклувався про них, про забезпечення свого підрозділу ліхтарями, раціями на передовій замість прапорців, акумуляторами до них, ремонтним інструментом, запчастинами до БТРів і багато чим іншим, чим їх мало б давно забезпечити Міністерство оборони України.
Чи є в історії якої – не будь армії світу випадки , щоб під час війни на прохання сина ,через брак найнеобхіднішого для бійців , батько бійця віз у підрозділ сина все те, що є необхідним, але відсутнім : ремонтний інструмент і запчастини для БТРу 1968 р. випуску, який зламався в засніженому донецькому степу , їжу , біноклі, сокири і т.д., і тиждень на морозі у 20 ͦ͘С разом із бійцями ремонтував раритетний БТР? І це – лише один із цілого ряду фактів служіння однієї полтавської родини – батька-волонтера і сина – бійця – своїй Вітчизні.
Багато полтавців знають про самовіддану волонтерську діяльність Олексія Михайловича Кабушки , про його щиру турботу і різнобічну допомогу багатьом підрозділам ЗСУ .
З глибоким душевним болем поділяємо ми горе батька , який втратив на війні свого сина ; його втрата – це наша спільна втрата , це втрата всієї України.
… Десятки вінків принесли полтавці до собору на прощання з героєм. Квіти…Теплий весняний вітер колише прапори на чолі сумної процесії – державний прапор України і прапор Організації українських націоналістів. Свою Державу і свій народ захищав і захистив пан Мирослав ціною свого життя. Поруч із ним, в одній бригаді воює підрозділ , створений із добровольчого батальйону ОУН. Цьому батальйону відвозив волонтерські передачі ЛГО «Громада Полтавщини» і полтавської ОУН його батько – Олексій Михайлович – з осені 2014 року. Організація українських націоналістів схиляє голови на знак поваги і скорботи за полеглим героєм
Українські націоналісти , всі свідомі полтавці боляче переживають цю втрату . В наших душах вона викликала обурення недолугим командуванням ЗСУ, злочинними наказами, які прирікають наших бійців на загибель . Ганьба керівництву Міноборони і держави , яке , збираючи з усього дорослого населення воєнний податок, досі не спромоглося забезпечити бійців Української армії найнеобхіднішим.
Ця втрата зміцнила переконаність полтавців : тільки безкомпромісна боротьба проти загарбників і їх посіпак , тільки патріотичне і професійне командування в ЗСУ, тільки відданість Вітчизні кожного громадянина , і в першу чергу президента і уряду України, забезпечать перемогу українського народу в цій війні.
Ми помстимося москалям і продажнім нікчемам – сепарам за кожну пролиту краплю української крові, за кожну пролиту українську сльозу ! Ми маємо перемогти! Іншого вибору у нас немає!
З такими героями , як полтавець Мирослав Кабушка , як його бойові побратими, ми неодмінно переможемо . І жертви, принесені українцями в цій війні , будуть виправдані нашою Перемогою над брутальними ворожими ордами.
Слава Україні !
ЛГО «Громада Полтавщини»
Полтавська ОУН