На початку вересня 2015 року я мав зустріч із Святійшим Патріархом Філаретом, де попросив його нагородити церковними відзнаками групу волонтерів, які від початку російсько-української війни допомагали бійцям ОУН.
Патріарх дуже швидко пригадав, як у березні особисто нагороджував наших бійців, а тому одразу дав принципове «добро». Однак вибачився, що цього разу не зможе вручити нагороди особисто, оскільки виїжджає до США. «Я б хотів, щоб волонтерів нагороджували у Свято Михайлівському Соборі і віддам належні розпорядження».
Так і сталося. Гарним осіннім днем до Свято Михайлівського Собору разом з іншими волонтерами прийшов Василь Сліпак. Журналісти одразу ж впізнали його й намагалися взяти інтерв’ю. Василь не відмовлявся, але тільки після богослужіння, на якому був зосереджений і піднесений. Коли я від імені Патріарха вручав нагороду Василеві, слово взяв Борис Гуменюк і зробив це не випадково. Він наголосив, що Василь не тільки волонтер, а боєць і бойовий побратим.
У храмі відбулося моє знайомство з ним. Василь подякував за нагороду – «Не мені дякуйте, а Патріарху Філарету, зрештою, дякую Вам, що підтримуєте ОУН». Василь після цих слів посміхнувся і голосно сказав – «Пане Богдане, а як можу не підтримувати ОУН, коли, як мені інколи здається, я народився ОУНівцем, принаймні завжди почувався і почуваюся українським націоналістом».
Після церемонії нагородження усі поїхали «на Фундацію», так наші бійці і волонтери називають офіс ОУН, що на Мазепи,6, де розміщується Фундація ім. Олега Ольжича.
Очевидно, що Василь був у центрі уваги, особливо жінок. Це йому не подобалося, він волів щось робити, допомагати у приготуванні гостини.
«На Фундацію» також під’їхала Оксана Ковч – відома українська артистка і співачка. Здається, саме вона запропонувала заспівати, щоб у такий спосіб вшанувати пам’ять Василя Кіндрацького, який загинув на Донбасі і якого добре знав Василь Сліпак.
Ось тут ми й почули знаменитий баритон, який підкорив Париж і багато інших європейських столиць. Василь співав охоче і довго. Разом з Оксаною нам влаштував гарний концерт української народної пісні.
Час від часу Василь перепрошував і відволікався на дзвінки. Не приховував радість, коли йому повідомляли, що «волонтерка завантажена», і злився, коли щось не виходило.
На прощання виникло бажання сфотографуватися. Для багатьох з нас це було останнє фото з великим українцем Василем Сліпаком.

Богдан Червак, Голова ОУН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *