Президенту України
В. Зеленському

Шановний пане Президенте! Верховна Рада України підтримала направлення запиту народних депутатів Ігоря Гузя і Олександра Аліксійчука до Президента України щодо присвоєння звання Герой України з удостоєнням ордена Держави (посмертно) Євгену Коновальцю – Голові ОУН, видатному політичному і військовому діячові.
«За» проголосували народні депутати усіх фракцій і груп, крім промосковської ОПЗЖ.
14 червня ц. р. українці відзначатимуть 130-ту річницю народження Євгена Коновальця. Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» передбачено відзначення ювілею полковника на державному рівні.
Зважаючи на ювілей та величезний вклад полковника у здобуття незалежності й соборності Української держави, звертаюся до Вас, пане Президенте, з проханням присвоїти звання Герой України Євгену Коновальцю.
Переконаний, що таке рішення стане вагомим кроком на шляху відновлення історичної і національної справедливості щодо Євгена Коновальця – одного із визначних провідників Української нації у ХХ сторіччі.
З повагою
Богдан Червак,
Голова ОУН

Біографія
Євгена Коновальця
Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в с. Зашків (нині Жовківський район, Львівська область) у вчительській родині.
На початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року мобілізований до австрійської армії. В червні 1915 року під час боїв на Маківці потрапив у російський полон. У 1915 — початку 1916 років перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кінця 1916 — у таборі в Царицині.
Після Лютневої революції в Росії Є. Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці Андрієм Мельником, Іваном Чмолою, Романом Сушком, Василем Кучабським, Михайлом Матчаком, Федем Черником розгорнули широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців.
Приблизно наприкінці липня 1917 приїжджає до Києва.
У жовтні-листопаді 1917 рр. Євген Коновалець спільно з Романом Дашкевичем та Андрієм Мельником сформували Галицько-буковинський курінь січових стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР.
У січні 1918 року Євгена Коновальця обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — на початку лютого 1918 р. ці частини разом з Гайдамацьким кошем відзначились у ході протидії січневому заколоту та у боях проти більшовицьких військ (в тому числі окупаційних російських) на підступах до міста. 1-2 березня 1918 року стрілецькі частини спільно з Запорізьким Корпусом і Гайдамацьким кошем визволили від більшовиків Київ.
В кінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Білій Церкві. Після підписання Скоропадським договору про федерацію січові стрільці підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьманського режиму та приєднались до військ Директорії в Мотовилівському бою.
Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918-1919 керував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ.
Поразка національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Є.Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. В цих обставинах у липні 1920-го здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р. за безпосередньої участі Євгена Коновальця створено Українську Військову Організацію (УВО).
20 липня 1921 р. Євген Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО.
У листопаді 1927 за його ініціативи на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня — 3 лютого 1929 на конгресі у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН), головою проводу якої обрали Євгена Коновальця.
Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.
Протягом 1920-х років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця. Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933-го розпочалася реалізація останньої операції з убивства Провідника під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли у Москві під особистим наглядом Йосипа Сталіна. Виконавцем замаху став агент радянської служби зовнішньої розвідки Павло Судоплатов.
23 травня 1938 р. Євген Коновалець був убитий у Роттердамі в результаті цієї спецоперації. Судоплатов передав у Роттердамі в кафе готелю «Атланта» вибухівку, замасковану під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.
Поховано Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк.
15 липня 1968 року Євгену Коновальцю присвоїли Воєнний хрест (посмертно).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *