Московсько-українська війна, численні приклади жертовного героїзму українців, які віддали своє життя за незалежність і соборність України у ХХ і ХХІ сторіччях, спонукали до ухвалення рішення про створення Національного пантеону героїв.
Немає нічого дивного, що згадане рішення одразу ж актуалізувало питання стосовно перепоховання в Україні одного з лідерів Української Народної Республіки, засновника Організації Українських Націоналістів, без перебільшення – найвизначнішого діяча національно-визвольного руху у ХХ сторіччі полковника Євгена Коновальця.
Адже йдеться про українця, який похований у голландському Роттердамі, проте символізував і символізує один з найяскравіших етапів національно-визвольної боротьби за незалежність України.
Смерть полковника Армії УНР, голови ОУН Євгена Коновальця у Роттердамі у травні 1938 року стала справжньою катастрофою для організованого націоналістичного руху, українства в цілому.
Драматизм полягав у тому, що Коновалець загинув від рук більшовицького агента несподівано, внаслідок терористичного акту. Відтак український національно-визвольний рух був хоч і не паралізований, зате обезглавлений і на деякий час деморалізований.
Постало питання поховання полковника. Оскільки Є.Коновалець мав литовське громадянство, то усі формальності, включно з фінансовими, ладнало консульство Литви у Роттердамі. Однак, усі необхідні рішення щодо місця поховання, церемонії, участі у похованні рідних і друзів приймали члени Проводу Українських Націоналістів Я.Барановський та В. Курманович.
Важливо наголосити, що ними одразу ж було ухвалено рішення, що могила полковника на цвинтарі Кросвейк буде тимчасовою, оскільки в майбутньому він має бути перепохований на рідній землі. Тому технічно вона влаштована так, щоб при потребі можна легко вийняти труну. Відповідно до розміру могильної ями виготовлений металевий контейнер в який і було покладено домовину з покійним.
Похорон розпочався ополудні. Спеціальний закритий автомобіль перевіз труну з тілом Є.Коновальця на цвинтар. На похорон прибула дружина покійного пані Ольга Коновалець (Федак), а також члени ПУН. Я.Барановський, В Курманович, а також керівник інформаційної структури ОУН «Українська пресова служба» О. Чемеринський та журналіст Омелян Тарновецький. Від Литовської держави – консул Роберт Пенн.
Чин панахиди відправив римо-католицький священик. Від ОУН прощальне слово виголосив В.Курманович. Виступив також О.Тарновецький, кілька слів сказала дружина – О.Коновалець. Лише три вінки лягли на свіжу могилу Є.Коновальця: від ОУН, дружини і «Української Нації».
Як бачимо, похорон Євгена Коновальця був більше ніж скромним. Тоді у нікого не виникало навіть думки, що Роттердам – останній притулок полковника. Правда, згодом на могилі було встановлено надгробок – білий мармуровий хрест. Але через короткий час він був пошкоджений, а тому виникла необхідність встановити величніший пам’ятник. Автором проекту виступила відома українська малярка, скульпторка і письменниця О. Лятуринська.
До цього часу, кожен хто відвідує могилу Є.Коновальця може побачити плиту темного граніту, на якій викарбовано слова «Євген Коновалець» та емблема ОУН. В голові, у вертикальній площині, масивний чотирираменний хрест, що нагадує козацькі хрести.
Питання про можливе перепоховання Є.Коновальця на рідній землі неодноразово піднімалося одразу ж після відновлення незалежності України. З цього часу минуло більше як тридцять років, але так і не змінилися причини, які пояснюють, чому, власне, цього не сталося.
Найголовніша з них – не готовність української влади здійснити таке перепоховання на гідному, тобто державному рівні, а відтак забезпечити належний рівень зберігання могили. На жаль, нинішня Українська держава, за яку боровся і за яку загинув Є.Коновалець виявилася невдячною щодо свого вірного сина.
Євген Коновалець завжди сприймався як загальнонаціональний лідер. Він був відомим не тільки політичним, а передусім державним діячом. Гляньте на фото і відео часів Центральної Ради. Поруч із Михайлом Грушевським, Симоном Петлюрою, іншими керманичами УНР завжди присутній Євген Коновалець. На той час Коновалець був одним із тих, з ким символізувалася Українська держава. Він належав до її керівництва, зокрема військової еліти, яка на відміну від соціал-демократичного крила, закликала і була готова до військового спротиву московським окупантам.
Коновальця на «задній план» деякі наші історики відсували тільки з однієї причини. Після краху УНР він очолив УВО, а згодом ОУН, які зі зброєю в руках продовжили боротьбу на незалежність України. Страх бути звинуваченим у «націоналізмі», як не дивно, живе ще у багатьох головах.
Одним з тих, хто належно усвідомлював місце і роль Є.Коновальця в історії українського народу, а також розумів його непересічне значення для сучасної України, був Василь Іванишин, який, зокрема, зазначав:
«У пеклі боротьби нації на всіх фронтах він (Євген Коновалець – Б. Ч.) явив велику мудрість, велич духу і провідницьку передбачливість, зорієнтувавши ОУН не на безперспективну боротьбу ПРОТИ, а на надихаючу боротьбу ЗА – за свободу і державність нації.
Він зробив українську національну ідею пріоритетним, фундаментальним і неодмінним фактором української політики, якому нема і не може бути заміни чи альтернативи, і змусив виступати під гаслами національної державності інші, часто дуже далекі від націоналізму українські організації.
Він започаткував через ОУН якісно нову, не оборонно-ситуативну, а офензивно-креативну (наступально-творчу) політику, яка породила цілу плеяду видатних політичних діячів і зробила мільйони українців активними учасниками політичного життя і реальними творцями історії України.
Він ніколи не ставив перед людьми куцих і ницих “посильних” цілей, а тільки найвищі, національно значимі, тому творив не політичних карликів, а велетів духу – людей високої Ідеї і героїчного Чину в ім’я нації.
Він і досі виступає знаковою постаттю, за ставленням до якої визначаємо своїх і чужих та міру націоналізму як в окремих людях, так і в цілих об’єднаннях.
Такі, як Полковник Коновалець, із життя ідуть не в небуття, а в безсмертя, у могилу лягають як в окоп на передовій лінії оборони нації, а їх розсіяні по планеті могили стають для кожного нового українського покоління незрадливими орієнтирами на шляху в майбутнє і непоборними бастіонами українського національного духу.
Тому Євген Коновалець – не тільки святий образ у нашому історичному іконостасі. Він був, є і завжди буде надійним соратником, духовним провідником і Великим Полковником для всіх поколінь борців за Українську Соборну Самостійну Державу.
Прагнемо успіху – учімося в Полковника Коновальця, діймо як Полковник Коновалець, звіряймо свій життєвий шлях за Полковником Коновальцем. Бо він – символ нашої сили, слави і боротьби».
Отже, Євген Коновалець не належить якійсь партії, групі чи організації. Він належить українському народу, який неодмінно подбає про його належне і гідне вшанування.
Відтак, настав час ініціювати заходи із перепоховання Євгена Коновальця у Пантеоні Героїв.
Київ зачекався на свого Героя!
Богдан Червак,
Голова ОУН
П.С. Виступ у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка на відзначеннях 80-річчя від дня народження видатного українського мислителя, науковця, політика, діяча націоналістичного руху Василя Іванишина (1944-2007) за участі відомих українських політиків та вчених.