Сергій “Батя” Батяшов. Народний Герой України. Один з командирів Рота УВО, а потім офіцер МПЗ в БПКР 23 ОБСП. На цю посаду мене колись пропонував командир БПКР Борис Гончар. Але я поступився Сергієві, і завжди допомагав йому в ідеологічній роботі, зокрема досвідом по УНСО.
Батяшов – офіцер, який не штабний щур, а бойовий, як і Борис. Він знав, що погони ніщо не вирішують, коли на тобою летять шкалки мін і град куль. І тому був на передовій, а не командував позаду. Коли ми прощали одне одного перед моїм від’їздом, обійнялися і він сказав : ” Мені було за честь стояти раменом до рамена”. А за два тижні Батя виконуючи наказ, утримав при трьох бійцях позицію, яку до того не змогли утримати “спєцушники”. Утримав, але в останній момент міна з того боку зупинила його серце.
“Мені за честь стояти раменом до рамена” Сергію. Пам’ятаємо /”Орфей”/.
Сьогодні згадуємо наших Батю та Велеса – воїнів в строю небесної УВО.
Батя – націоналіст та офіцер, воював з часів АТО, був драйвовим активістом багатьох акцій прямої дії, захищав побратимів-добровольців на судах, з першої хвилини війни в строю УВО. Ми планували військовий вишкіл для підготовки місцевого населення, але війна прийшла на добу раніше. Батя був не тільки командиром, але і те що називають “заступник з мпз” – працював з мобілізованими, які зрештою відкривали очі на дійсність, завдяки Баті, ставали націоналістами. Героїчно загинув в боях за Український Донбас. Сергій Батяшов.
Велес – доброволець, який потрапив на кухню, бо був кухарем за професією, але рвався правдами і неправдами в розвідку, де проявив себе як кращий кулеметник та спритний розвідник. Героїчно загинув в боях за Український Донбас. Сергій Коваленко.
Я зустрів цю жахливу новину наприкінці 22-го в шпиталі, де перебував з перебитим уламком міни нервом. Коли я дізнався про загибель наших Воїнів – це був один з найтяжчих днів в моєму житті. Але я знаю, що нині хлопці в Царстві Небесному, а їх вклад у нашу Націю та її війну за волю вже на віки.
Вічна слава Героям УВО! /”Хрест”, 16.12.2025/
Батяшов Сергій Олександрович “Батя” народився 23 червня 1983 року у м. Світловодськ, Кіровоградської обл.
Закінчив Світловодську ЗОШ №3, згодом вступив до Професійно-технічного училища №5. Після чого продовжив навчання у Харківському інженерно-педагогічній академії та у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Справжній патріот, націоналіст який пройшов надскладні випробування війною, починаючи з 2014 року. Завжди та в усьому проявляв мужність та вірність – слову, присязі, Україні.
Серед побратимів мав позивний “Батя”.
З початку російсько-української війни захищав Батьківщину в рядах батальйонів “Шахтарськ” та “Торнадо” на посадах від командира бойової групи до заступника командира батальйону.
З першого дня повномасштабного вторгнення активно захищав столицю від окупантів в рядах роти “УВО” 23 окремого батальйону спеціального призначення, на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом.
Лейтенант Збройних сил України, Народний герой України, кавалер ордену Богдана Хмельницького III ступеню (посмертно).
18 грудня 2022 р. на Бахмутському напрямку поблизу н.п. Кліщіївка прийняв останній бій при штурмі позицій окупантів /Назар Батяшов/.
