Тривалий час намагаюся з’ясувати куди йдуть хлопці
Чиї позивні раптово зникають з наших ефірів
А їхні речі на неприбраних ліжках довго ніхто не зачіпає
Хіба на дев’ятий день побратими відсилають їхні камуфляжі і розгрузки вдовам чи матерям.
Борис Гуменюк, 20.12.2022
https://www.facebook.com/borys.humenyuk/posts/pfbid0VJHZphBLCrJN1M4E5ai7sFftPcbEyoLq8A4MqLS4Bazcf8ifkB2PJMLoJXAMKu9nl
Борис Гуменюк народився в селі Острів поблизу Тернополя. Був активним громадським діячем — членом Народного руху України, Української Гельсінської Спілки, очолював виконком Тернопільського обласного товариства “Меморіал”.
У літературі дебютував 1993 року, коли вийшла збірка віршів “Спосіб захисту”. У доробку Бориса Гуменюка — романи “Лук’янівка” (2005) і “Острів” (2007); повість “Та, що прибула з неба” (2009), поетична збірка “Вірші з війни” (2014, 2015); публіцистична книжка “Блокпост” (2016); збірка “100 новел про війну” (2018).
Рукопис найновішої книжки “Четверта хвиля: вірші з війни” поет встиг підготувати буквально за кілька днів до повномасштабного вторгнення; стараннями друзів поета вона вийшла 2025 року у видавництві “Богдан” за підтримки Українського інституту книги.
Був активним учасником Євромайдану. А влітку 2014 року приєднався до спецбатальйону МВС України “Азов” та відправився в зону бойових дій на схід України. Був заступником командира батальйону “ОУН” та головою Української Військової організації (УВО).
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Борис Гуменюк брав участь у низці операцій, зокрема в обороні Бахмута.
Востаннє на звʼязок Борис вийшов 27 грудня 2022 року під Кліщіївкою. З того часу літератор вважається зниклим безвісти /https://pen.org.ua/borys-humenyuk/.
“Заповіт”: https://www.youtube.com/watch?v=LhV8n3353Yw