Хмара – піхотинець-стрілець, воїн, який до останнього подиху боронив Україну.

Сильний, витривалий, незламний духом — він стояв на передовій не задля слави, а задля миру на рідній землі.

У бою був спокійний і впевнений, завжди прикривав побратимів, йшов туди, де найважче. Його серце билося в ритмі боротьби, а позивний “Хмара”” став символом неба, волі й спокою, який він тепер береже згори.

Він умів підтримати, пожартувати, розрядити напругу навіть тоді, коли навколо лунали постріли. Людина з великим серцем і щирою душею, він залишив по собі світлу пам’ять.

Він жив просто, говорив щиро, а воював — як справжній воїн /”Кислий”/.


Ковтун Євген Іванович — старший солдат, позивний “Хмара”.

Народився в Києві, у 1985-му році пішов до 1-го класу ЗОШ №95, після закінчення школи здобув професійну освіту по ремонту автомобілів, закінчив курси та отримав посвідчення водія. Вважав це пріоритетним для кожного чоловіка.

З 2004-го по 2008-й рік навчався в Ніжинському Державному університеті ім. Миколи Гоголя за спеціяльністю соціяльно-педагогічна, практична психологія.

Працював на різних посадах, завжди був у пошуку. Мав кілька захоплень, до всіх відносився з відповідальністю, любив ризик. Багато читав, малював, найулюбленішим захопленням була нумізматика.

Не маючи вфйськового досвіду, не вагаючись став на захист країни, пішов добровльцем — це була “рота УВО”, згодом приєднана до 23 ОБСП. Брав участь в бойових діях по захисту держави від РФ у Донецькій області (с.Курдюмівка, с.Озарянівка, с.Кліщіївка, м.Бахмут, с.Іванівське, м.Часів Яр).

Нагороджений:

  • нагрудним знаком “Ветеран війни — учасник бойових дій”;
  • нагрудним знаком “Золотий хрест”;
  • медаллю “За поранення”;
  • подякою від керівника сектору оборони м.Київ.

Загинув у селі Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Кожен загиблий воїн — це болюча рана. Їх імена назавжди будуть взірцем мужності, патріотизму та незламності. Нехай добрий, світлий спомин про нашого сина залишиться на довгі роки в памʼяті у дрізів та бойових побратимів. Сумуємо, низько схиляємо голову у скорботі.

Герої не вмирають, вони стають янголами на небі, і наш “Хмара” з ними /батько/.