Про смерть Ольжича Андрій Мельник — Голова ОУН — дізнався від іншого в’язня Заксенхаузена — Степана Бандери. Під час прогулянки Мельник побачив на вікні однієї з камер напис «Ольжич» і поруч намальований хрест. Це означало лише те, що їхнього побратима більше немає серед живих. Загинув один з найвірніших провідників українського визвольного руху.

Згодом Андрій Мельник намагався домогтися передачі праху Ольжича для поховання. Комендант табору навіть пообіцяв це зробити, однак обіцянку, звісно, не виконав. Доля останків українського поета і революціонера так і залишилася невідомою. Прах О. Ольжича, як і прах інших в’язнів, відвезли на одну з німецьких фабрик з виробництва мила або ж викинули на смітник…

У листопаді 1944 року Андрій Мельник писав матері Ольжича слова співчуття, зазначаючи, що пам’ять про її сина назавжди залишиться живою серед українців та буде надихати нові покоління до праці й боротьби за майбутнє України:

“Творчість і велич Його духа завжди залишається для українського народу ясним промінням, у яких дальші покоління шукатимуть розради і натхнення у важкій праці і боротьбі за визволення нашої Батьківщини”.

Сьогодні, через десятиліття після його загибелі, постать Олега Ольжича залишається символом незламності українського духу, яких би випробувань та катувань не зазнавав. Він міг обрати спокійне життя археолога-дослідника чи літератора, але свідомо поставив майбутнє України вище за власну безпеку і перспективи, борючись за її незалежність до самої смерті. Він хотів жити (бо що то є 36 років!), але нещадна нацистська система вбила його, та не змогла отримати бажаного: Ольжич залишався вірним присязі:

І нести солодкий тягар таємниць

І гостру петарду наказу.

Огидно усвідомлювати, що обдурені московською пропагандою люди можуть вважати Олега Ольжича колаборантом, тоді як чіткі факти доводять, що він чинив спротив німецькій окупаційний владі до останнього й мужньо загинув, як і Олена Теліги та багато інших діячів ОУН. Соромно має бути тим, хто не знає своєї справжньої історії та ведеться на зухвалу маячню наших ворогів. 

Українська нація донині сповняє передсмертні і незламні слова Ольжича, що “будь-якого окупанта ми били і будемо бити!” Боротьба триває!

Вічна пам’ять і слава Герою України.

Оксана ЗВАРИЧ