14 червня засновнику і першому лідеру Організації українських націоналістів Євгенові Коновальцю виповнилося 135 років. 14 серпня його останки вже були в Києві, за який він воював під час Перших визвольних змагань. Того ж дня церемоніал вшанування Провідника в Патріаршому соборі УГКЦ влаштували сучасні українські воїни, які продовжують бій за Україну.

Трьома днями раніше в Роттердамі (Нідерланди) на цвинтарі “Кросвейк” відбулася урочиста ексгумація останків Коновальця, вбитого 1938 року агентом Кремля. Тоді Провідника ОУН поховали в цинковій труні – побратими вважали, що його прах колись, зі здобуттям Україною незалежності, має покоїтися на батьківщині.

Нарешті це здійсниться, і найближчими днями полковника Коновальця перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Щоб невдовзі перенести до Національного пантеону в Києві.

Євген Коновалець – напевно, таки найбільш визначний діяч українського визвольного руху ХХ століття. Військовий командир Січових стрільців, який бився за УНР у 1918-1919 роках, опинившись в еміграції, зумів організувати націоналістичні сили в одну організацію. Об’єднав галичан і наддніпрянців. Сучасники відзначали масштабність думки, дипломатичний хист, авторитет і харизму Коновальця. Ця постать була прапором для українських націоналістів довгий час після його загибелі.

Олена ЗВАРИЧ

Євген Коновалець – засновник, будівничий та ефективний керівник Організації українських націоналістів до самої своєї загибелі 1938 року. Десятиліттями після смерті він лишався культовою постаттю для націоналістів в Україні та в еміграції.

З архівних документів, які можна було дослідити (а більшість архівів зберігається в Москві й до цього часу не розсекречена), саме Коновальця боялися совєти і хотіли знищити насамперед. Що, власне, й зробили.

Всупереч українській політичній культурі, де всі розсварюються в найскладніші моменти, Коновалець створив безпрецедентну структуру – ОУН, організовану націоналістичну структуру, де є порядок, дисципліна і воночас колегіальність, бо рішення приймає не одна людина, а кілька, і вони мають співвідповідальність за це рішення. Ніколи Коновалець не приймав рішення авторитарно. В тому його феномен. І тому всі проєкти, які він починав, були успішними.

Ключове, що вдавалося провіднику ОУН і за що його всі поважали, – йому вдавалося об’єднувати в боротьбі людей з різних частин України, і галичан, і наддніпрянців. Коновалець розумів, що Україна як держава може відбутися тільки соборною і зі столицею в місті Київ. Іншої, якоїсь “маленької незалежної галицької України”, за Коновальцем, бути не може – то буде не Україна. Чи недоукраїна.

Коли ми говоримо про українські національно-визвольні змагання, то ієрархію варто вибудовувати так: Коновалець, Мельник, Шухевич, а потім вже Бандера.

Іван ХОМА