Повідомлення про загибель Любомира Соченка приголомшило багатьох українців, патріотів, друзів і близьких Любомира, його родини, друзів його мами Марини Соченко.

Важко й досі прийняти і змиритися, що Любомир на щиті. Як Український ВОЇН загинув під час виконання бойового завдання. Ворожий безпілотник атакував авто наших захисників, які висувалися в той час на позицію. Разом із Любомиром в цьому ж авто був його друг Антон, два висококласних оператори сил безпілотних систем ЗСУ. Обидвоє віддали життя за волю Україну.

Любомир ще з молоком матері почав зростати, формуватися й ідентифікуватися, як українець. Його мама Марина Соченко – відома українська художниця, членкиня Конгресу Українських Націоналістів і Організації Українських Націоналістів, виховала своїх обох дітей у національно-патріотичному дусі. Часто приходила на національно-патріотичні заходи, в тому числі Революцію Гідності, зі своїми синами – старшим Любомиром і молодшим Мирославом. Любомир активно долучався до партійних акцій, часто був прапороносцем в лавах КУН. В останнє ми разом із Любомиром марширували в смолоскипній ході 01.01.2022 року на честь дня народження Степана Бандери.

Вже на другий день від початку повномасштабної рашистської агресії проти України 25 лютого 2022 року взяв до рук зброю і став на захист рідного Києва, а згодом знищував ворога на різних напрямках фронту російсько-української війни в складі ЗСУ захищаючи Україну. За мужність і відданість Україні відзначений багатьма нагородами.

Був інтелектуалом, скромним, працьовитим, привітним і добрим до всіх. Володів кількома мовами, був поліглотом.

Закінчивши навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті радіофізики, електроніки та компʼютерних систем, продовжив навчання в Люблінському університеті Польщі.

Зі слів вчорашньої розмови з пані Мариною він був великою опорою для неї особисто і всім рідним.

Не раз пані Марина зверталася в соціальних мережах про спільну молитву за синів, оскільки вже довго була без зв’язку з Любомиром чи з Мирославом.

Із її слів просила Любомира, щоб був уважний, остерігався і беріг себе. На що отримувала відповідь: «Хіба це можливо, мамо, це лотерея, в любий час може щось прилетіти. Такі реалії війни».

На віки вічні залишився молодим.

Ми ініціюємо подання до Київради про перейменування вулиці Сімʼї Хохлових на вулицю Любомира Соченка, оскільки саме він першим зробив петицію до Київради на перейменування цієї вулиці, на жаль, петиція не набрала відповідної кількості підписів. Як він пояснював в своєму зверненні: « Хохол – це зневажлива назва українця. Від цього слова походять і образливі російські назви України- «Хохляндія та Хохлостан». Це слово уживається для висловлення зневаги та образи українців. Принизливо мати назви вулиць, що мають це слово у своїй назві».

Тож із поданням петиції прошу всіх підтримати її.

Нехай Господь прийме душу Любомира в Його Царство Небесне.

Ніколи тебе не забудемо, наш відважний Український ВОЇНЕ!

СЛАВА тобі ПОВІКИ наш ГЕРОЮ!

Степан БРАЦЮНЬ