Фелікс Бурбон-Пармський, обіймав посаду “Принц-консорт Люксембургу” з 6 листопада 1919 по 12 листопада 1964 року (12 листопада 1964 року Велика Герцогиня Шарлота зреклася престолу на користь свого сина Жана, який правив до свого зречення у 2000 році).

Станом на сьогодні: Великим Герцогом Люксембургу є Гійом V (правнук Принца Фелікса Бурбон-Пармського).

Історична довідка

Свідчення наближених до полк. А.Мельника

1. Свідчення четвертого (останнього) Президента УНР в екзилі та п’ятого Голови ОУН й Проводу Українських Націоналістів (ПУН) Миколи Плав’юка:

“Полковнику судилось проживати в Люксембурзі як особистому гостем архікнязя Люксембургу, з яким він познайомився, коли архікнязь відвідував Митрополита Андрея Шептицького. Андрій Мельник супроводжував його на полювання в лісництвах Митрополита. Це місце проживання мало багато переваг через центральне розташування Люксембургу у Західній Європі, а також через умовну безпеку…”

2. Свідчення Голови УНРади (парламенту) державного центру УНР в екзилі та члену ОУН й ПУН Якова Маковецького:

“…У полк. Андрій Мельник шукав за можливістю якнайскоріше виїхати з окупованої Німеччини до країни, де була б вільність рухів, щоб розгорнути політичну діяльність. Така можливість трапилася доволі швидко. Ще в передвоєнних часах, бувши управителем лісів львівської митрополії, полк. Андрій Мельник познайомився з деякими чужинцями, що приїздили туди на лови, між іншими — з князем Феліксом Люксембурзьким. Походив він з династії Габсбургів і ще як австрійський князь відбував військову службу в Перемишлі. Стрінувшися там з українцями, зацікавився ними, прихильно до них ставився і доволі добре запізнався з українськими справами. Пізніше одружився він з Великою Княгинею Шарльотою де Люксембург і жив постійно в Люксембурзі, Тепер він дав змогу полк. Андрієві Мельникові замешкати в цій маленькій країні, в самому серці Європи, і там Полковник перебував до кінця свого життя. І своїм центральним положенням в Європі, і своїми політичними умовами, і своєю неначе далекістю від великих, гльобальних світових проблем, що наказували б йому в’язати руки емігрантам, Люксембург показався ідеальним місцем осідку для Голови ПУН, куди ліпшим,як десь у великих суверенних державах західньої Європи. Крім того, мав Люксембург також деяку традицію в тому, що в часах революційного кипіння Європи в XIX столітті давав пристановище політичним емігрантам з сусідніх країн.”

Також Я.Маковецький свідчить (як і інші), що під час похорону полковника А.Мельника були “…Між ними були вінки від Великої Княгині Шарльоти з Люксембурга і князя Фелікса.”,

3. Свідчення Софії Мельник (Федак) дружина полковника А.Мельника:

“…Через Андрієвського передав мій чоловік листа (бо пошта ще не ходила) до люксембурзького князя Фелікса, якого знав з приїздів на полювання в митрополичих добрах. З Бад Ґодесберґу їздили ми до люксембурзького консули у Вісбаден, пізніше до Кельну, де й дістали ми дозвіл на в’їзд до Люксембурга. Виїхали ми 25 травня, пом’янувши перед тим річницю смерти Є. Коновальця Богослуженням….”

4. Свідчення третього Голови ОУН й ПУН Олега Штуля:

“…Брак писаних спогадів ховає перед нами ті контакти, які в інтересі української справи були використані полк. А.Мельником за час його перебування в Перегінську й близькому контакті з Митрополитом А.Шептицьким. Знаємо одну деталь: його знайомство з князем-консортом Люксембургу Феліксом. Фелікс Бурбон-Парма, рідний брат цісаревої Зіти, отже — рідня Габсбургів, відбував військову службу у Перемишлі. З гарнізону знав українців та українську проблему. Як рідня Габсбургів і маючи спогади молодости з Галичини, приїздив часто до Львова та на полювання до Перегінської пущі. Тут зав’язалось знайомство і приязнь із полк. А.Мельником. Тому так легко згодом полк. А.Мельник зміг поселитись в Люксембургу коли закінчилась війна…”

***

В “Хронологічних датах з мого життя” які були написані самим полковником А.Мельником він зазначав:

“1923-1924 інженер лісництва в добрах греко-католицької митрополії і в Перегинську; там і арештований весною 1924 р”.

“1929-1938 працював я як інспектор лісів гр. кат. митрополії у Львові І і рівночасно сповнюючи функцію члена Сенату нашого підпілля і ведучи націоналістичну католицьку організацію «Орли»”.

Тому встановити точну дату та рік знайомства полковника А.Мельника з Феліксом Люксембурзьким зараз неможливо. Можна бути впевненим, що це відбулося в міжвоєнний період до офіційного початку Другої світової війни.

Перебування

полковника А.Мельника у Люксембурзі

Станом на сьогодні немає жодної інформації про те, що з моменту переїзду полковника А.Мельника до Люксембургу їхня державна влада (чи їх посадові та службові особи) хоча б якось намагались перешкоджати діяльності ОУН й ПУН на території Великого Герцогства.

Полковник А.Мельник та інші члени ПУН й ОУН мали можливість вільно займатись своєю політичною та революційною діяльністю спрямованою на відновлення державної незалежності України. Вони також мали можливість вільно пересуватись як в середині Великого Герцогства Люксембург, так і подорожувати в інші держави.

Цікавим також є той факт, що радянські спецслужби не могли встановити місце перебування полковника А. Мельника. По тих архівних справах, які станом на сьогодні розсекречені Галузевим державним архівом СЗРУ можна побачити, що радянські спецслужби вважали, що полковник А.Мельник перебуває (проживає) десь у ФРН. І хоча полковник А.Мельник приїжджав у справах ОУН й ПУН до ФРН, зрештою, головним місцем його постою був саме Люксембург.

Важко сказати з чим пов’язана причина чому радянські спецслужби так і не зуміли встановити місце осідку полковника А.Мельника. Чи це пов’язано з обережністю самого полковника А.Мельника, чи з професіоналізмом Служби Безпеки ОУН, чи професіоналізмом спецслужб Великого Герцогства Люксембург. Зрештою, радянські спецслужби відали наказ на ліквідацію полковника А.Мельника не пізніше 1944 року (Операція «Вулкан») і тому не має сумнівів, що вони робили все можливе, щоб його знайти та вбити.

Про контакти між полк. А.Мельником та Феліксом Люксембурзьким

Інформації про контакти (після переїзду до Люксембургу) полковника А.Мельника з Феліксом Люксембурзьким або його дружиною Великою Герцогинею Шарлотою немає.

Припускаємо, що ці контакти все ж таки були, одначе вони мали конфіденційний характер. Зрештою, тогочасна геополітична ситуація (триваюча Холодна війна) і те, що СРСР особливо не приховував своїх намірів фізично знищити очільника українського визвольного руху, пояснює чому про ці контакти не розголошували ні публічно, ні серед членів ОУН.

На жаль, найближчі співробітники та довірені особи полковника А.Мельника, які могли знати про ці контакти (та повідомити про зміст їх переговорів) не дожили до розпаду СРСР.

Статус полковника А.Мельника як особистого (почесного) гостя Фелікса Люксембурзького

Немає сумніву, що полковник А.Мельник мав не просто статус емігранта (біженця тощо), на території Великого Герцогства Люксембург. А скоріш за все особистого (почесного) гостя Фелікса Люксембурзького та (або) його дружини Великої Герцогині Шарлоти.

Бо інакше ніяк не можна пояснити чому під час похорону (полковника А.Мельника), Фелікс Люксембурзький та його дружина прислали вінок. І те, що за збереження місця поховання полковника А.Мельника його дружини Софії Мельник (Федак) та Марії Федак не беруть орендну плату.

Також за всі десятиліття протягом яких на території Великого Герцогства Люксембург знаходиться могила полковника А.Мельника, Софії Мельник та Марії Федак не було випадку, щоб чиюсь з їх могил хтось спаплюжив чи осквернив.

Івана МАЗЕПА