«Ні, я звичайний. Василь Кіндрацький – доброволець…»
Хвилину тому ще був удома. Ні, не провідував своїх. Таке скажеш. Просто був. Як то удома. У ніякій справі. Це мій дім. Я там живу. Тямиш? Але хто повірить, коли таке розкажеш. Візьмуть на кпини. Скажуть – вигадуєш. Чи намарилося. Бо як це ти, чоловіче, міг бути одразу у двох місцях? Якби ж я знав!…
Читати далі